Пожалуйста, не приручай меня. Я никогда не прошу о помощи, но если видишь, что я изнываю от боли, не нужно из жалости и доброты душевной делать мне подачек. Как голодной и брошенной собаке кусок хлеба, тем более, не нужно гладить, а потом с сочувствием и жалостью в глазах, уходить домой. С чувством вины, что большего дать не можешь. Не надо. Просто
(
Read more... )
формальності.. холодні формальності.. щоб перед собою нєупасть_фгрязь.
найжахливіше, здається, те, що за всім тим майже ніколи немає справжнього розуміння, які страждання ховають в собі твої душевні судоми.........
не усвідомлюють, як це - біль. І іноді навть ображаються, нашо ти оце ниєш =\\ Ніби ти суко зумисне, чи як?
Reply
Reply
Reply
Reply
хоча друзів куда рідше втрачаєш чим коханих %(
Reply
А вообще в посте больше о том, как хочется набиться в друзья или любимые, но субъекту твоей привязанности ты сам, как прыщ на заднице.. что-то типа такого..
Reply
Leave a comment