Чжан Сюелян. два вірші.
до Чжан Чжичжуна
Ти прибув здалеку, з глибокими почуттями,
в усамітненні ніхто не посміє потурбувати дорогого гостя.
Не наважуся запропонувати близькому другові дешевого вина,
лиш простого чаю наллю цій рідній душі.
Без назви
Живу у тиші, на самоті подалі від людей,
Колишні друзі розчаровують.
Цілу ніч не сплю, кручуся в ліжку,
Довго сохнуть сльози на подушці.
Знову дещо від Чжан Сюеляна. перший вірш - звернення до колишнього соратника, а згодом такого самого зрадника як і він, Чжан Чжичжуна. От тільки різниця в тому, що Чжан Чжичжун лишився в КНР та згодом став членом компартії, в той час як Чжан Сюелян добровільно здався чанкайшистам і прожив на Тайвані 50 років під домашнім арештом (хоча перший вирок був "розстріляти"). Історія така - коли Гоміньдан остаточно став здавати позиції, генерал Чжан Чжичжун очолив делегацію в переговорах з комуністами (чию делегацію очолював Чжоу Еньлай, котрий теж вірші писав))). в результаті переговорів вдалося налагодити мир, а заодно і статус-кво Тайваню, котре лишається й наразі. ну а коли КНР остаточно сформувався, він очолював якісь воєнні пости. ну як, генеральські звісно. але прийшла горезвісна культурна революція і репресії його зачепили, як малонадійного елемента, очевидно. тоді за особистим клопотанням Чжоу Еньлая його включили до списку "цінних кадрів" (котрий крім нього, нараховував ще 12-х діячів), чим і врятували життя.
Що ж стосується віршів: Чжан Чжичжун дійсно був в гостях у Чжан Сюеляна на Тайвані, навіть тричі. в останній візит якраз і зроблене ось те фото зверху. це був 1947 рік, тобто ще до заснування КНР.
Щодо другого вірша у мене є деякі сумніви. ну тобто в цілому все зрозуміло, але є деякі нюанси... коротше кажучи, клята неоднозначність.
а ще я дізналася з цих віршів про поетичний зворот, що фактично означає "старий дощ", а означає "старий друг".