Пуща Весняна 2015
Перші два старти були як то кажуть пристрілочними, а от від змагань у Пущі-Водиці вже чекав результату. Це особлива гонка з роздільним стартом, де участь приймає як мінімум півтори сотні учасників, а сама атмосфера є неповторною і завжди нагадує добре організоване свято спорту. Розраховував як мінімум на п'яте місце, але при хорошому розкладі та доброму темпі можна сміло зазіхати на трійку кращих, перше місце вже заздалегідь було зарезервовано за Андрієм Навроцьким (Бєшений Бантік), який традиційно дуже сильний на цій трасі.
Повноцінної підготовки до змагань так і не вийшло, як завжди свої корективи вносила примхлива львівська погода, тому темпових тренувань було лише кілька. Проте дуже вдало з'їздив в улюблене Славско, де опробував дещо оновлений маршрут. На потяг у Київ сідав при температурі +8, тому дуже зрадів як по літньому зустріла столиця. Нічка була ще тою - за стінкою неслабо так випивали прикордонники, але мене врятувала таблетка снодійного.
Заскочив до сімейства Амерсів, і вже разом поїхали на стартову галявину. Від люб'язно запропонованого сніданку у вигляді макаронів, вирішив відмовитись - шлунок ніяк не міг прокинутись, але таке буває після ночі у потязі. На реєстрації були одні з перших, потім я вирішив проїхати оглядове коло - це допоможе оцінити цьогорічний стан траси, відмітити для себе якісь моменти, та просто непогано розім'ятись, що є досить актуально для змагань з роздільним стартом. Організм запрацював, і навіть з задоволенням прийняв перед стартом круасан.
Стартував у 12-й четвірці (хвилині), а тактику вибрав досить просту: плавно вкрутитись, та їхати досить рівно, щоб не перегоріти проте і не заматрасити, чекати моменту коли наздожене Бантік (13-та хвилина). Бант наздогнав на дев'ятому кілометрі після першого місточку, після чого я сів у його, як то кажуть, купейний вагон і насолоджувався темпом. Проте одразу помітив суттєвий мінус у їзді на колесі людей великого розміру - я майже нічого не бачив - різноманітні ямки та коріння виникало під колесами зовсім раптово і не зажди встигав нормально їх обробити. Крім того з під коліс летів пісок, шишки та палички.
Після останього пісочного підйому темп почав падати, та майже до фінішу першого кола довелось вийти на зміну. На другому колі мінялись вже частіше, проте коли почалися пісочні ділянки, я почав страждати та вивалювати. Після чого доводилось добирати на швидкісних ділянках, які мені на щастя непогано давались, через засмиканий темп пропустив кілька змін, бо наздогнавши, доводилось трохи переводити дихання. Після першого містка почались зовсім вже погані піски і я втратив контакт з Андрієм і продовжив вже на самоті. Проте, вже втративши надію фінішувати разом з Бантом, я почав досить стрімко його наздоганяти, і навіть встиг розпізнати у нього ознаки кризи.
Проте не судилось, на останній пісочній гірці не розминулись з "коловим" учасником і я полетів на узбіччя, ще й приклавшись коліном о якісь пеньок. Знайшов себе по коліно у піску і поки зумів вибратись звідти і розпочати нормальний рух, втратив купу часу. Фінішував зтиснувши зуби від болі та від злості за втрачену на рівному місці хвилину часу. Втім, цього з запасом (у хвилину) вистачило для другого місця (після Навроцького), тому настрій досить швидко повернувся.
Після змагань проїхались з Амерсом по його варіанту траси у Дубках, де якби не його приклад, то мабуть і не з'їхав усього. А ще зрозумів, що знову не допрацював на гонці, тому що відчував свіжість у ногах навіть на підйомах, ніяк не можу примудритись вичавити з себе усі до останнього сили на змаганнях. А взагалом траса цікава, і надіюсь наступного разу поїздити там вже в рамках якихось змагань.
Результати
Лог на Страві
Фото Igor Petrushchenkov і Oleg Samoilenko.