Героям Слава!...Олександр Сергійович Смирнов .......RIP...†
Ян Осока з Lili Kravchenko.
7 год ·
Коли я чую: "а за що вони воюють, чого вони там стоять, кому це потрібно?", мені хочеться таким людям крижаним від люті голосом поставити зустрічні питання.
Скажіть, вам солодко спалося? Чи м'якенькою була подушечка? Чи тепленькою ковдра? Де ви спали, у зручному ліжку чи у сирому підвалі? Що ви чули, тишу чи вибухи? А чи смачно ви їли? А де ви снідали, у теплій кухні чи у промерзлому окопі? А про що думали, куди сходити на відпочинок вечором чи як цей вечір пережити? А де стояли, у черзі за сьомим айфоном чи на чергувані, вдивляючись у зельонку? А що тримали у руках, теплу філіжанку кави чи холодну сталь автомата? А чим займалися, цілували коханих чи кричали від болю у реанімобілі?
Олександр Сергійович Смирнов
народився на День Шахтаря, 28.08.1992 року
у місті Нововолинськ Волинської області.
У 2007-му році закінчив 9 класів школи №4, потім у 2010-му Нововолинське вище професійне училище №1 за фахом "слюсар з ремонту автомобілей 4 розряду". Далі успішно здав ЗНО і йому запропонували навчання на історичному або юридичному факультетах Львівського національного університету імені Івана Франка, і хлопець обрав фах юриста, вступивши до заочного відділення.
Підробляв продавцем на ринку, а у 2013 році підписав контракт на проходження військової служби у 51-й окремій механізованій бригаді.
Він був справедливий та ніколи не покидав друзів у скруті, вмів дати правильну пораду, Олександр став би чудовим батьком, адже коли він приїздив останній раз додому, дружина його друга вже була на 7-му місяці вагітності і Саша розмовляв з її ще ненародженним немовлям про те, що буде до останнього боронити Україну, щоб діти не мали ніяких турбот через війну.
На війні перебував майже з перших її днів, пройшов криваві соняшники Іловайська, де був тричі поранений (в одному з боїв з екіпажу бойової машини, який складався з 8 солдат, вцілів лише він один), потрапив у полон. На початку вересня 2014 року був звільнений та відправлений на лікування.
А потім знову Схід.
Молодший сержант, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади. Сержанта отримав на цьогорічний День Незалежності, а незабаром командування планувало відправити Олександра на офіцерські курси.
Загинув 14 жовтня, у свято Покрови, під час виконання бойового завдання у Станиці Луганській.
Похований 19 жовтня у Нововолинську. Залишились бабуся, мати та сестра.
І ми всі залишились. Живі та неушкодженні.
Саме за це вони і воюють. А іноді навіть помирають. За те, щоб не помирали ми.