Нам-горе и гнев,а ему-вечная слава и вечная память!
І́гор Євге́нович Бранови́цький
(25 квітня 1976, Київ, УРСР - 21 січня 2015, Донецьк, Україна) - український військовик, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, учасник війни на Сході України, захисник Донецького аеропорту. Герой України, лицар Ордену «Народний Герой України» (посмертно).
Під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу (серед них старшина Анатолій Свирид) і повернувся назад - разом із «Сєвєром» та Василем Соколовським, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань у полоні над побратимами добровільно визнав себе кулеметником, якого розшукували бойовики. Після катування був застрелений двома пострілами у голову російським терористом з Ростова-на Дону Павловим («Моторола»)[1]. У березні ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька[2].
Евгения Закревская
20 хв ·
#ненавистипост #hatespeach
О покойниках или хорошо или... плохо. Или очень плохо. Если они военные преступники, то мне пофигу - жив он или на стенках лифта. Тем более, что доказательств смерти мне пока не предоставили, а доказательств его военных преступлений - хоть отбавляй.
У меня на него и его дружка Захарченко были несколько иные планы... но...
Гори в аду, тварь, в который я не верю, но который стоило бы придумать специально для таких случаев.
"Херой войны", бля... Вряд ли что-то более точно характеризует социум, чем такой его "герой"...
Тошно. Чмо, без намека на честь и на совесть, обезьяна, вымутившая автомат. Крайняя степень деградации индивида в условиях отсутствия сдерживающих факторов в ареале обитания "ДНР"
Украл, выпил - в ДНР... уж точно
http://hromadske.ua/…/ukrav-vypyv-v-dnr-kym-buv-boiovyk-mot…
Ну і трішки про "подвиги" і антиподи.
Ігор Брановицький тримався дуже гідно, стійко. Він - герой. В нього стріляють з травматичної зброї, потрапляють в тіло, він стоїть лише трішки похилився і відразу вирівнявся. Тримався як справжній герой. На що бойовики говорили, що він накачаний наркотиками, мов по іншому ніхто так не зміг би витримати. Його били набагато сильніше за інших, за нас всіх. Думали, що він офіцер. А він тримав себе як офіцер. Якщо до нас підходили по одному по двоє били, то його чоловік десять. І стріляли травматом і били - по голові металевою трубою, по всьому тілу. Били аж поки він вже впав і не міг піднятись. Потім коли він вже лежав як непритомний, йому дали якийсь укол, а тоді прийшов Моторола і сказав, що він його сам вилікує і застрелив його. На моїх очах. На очах у всіх. (с)
https://blogs.pravda.com.ua/aut…/zakrevsckaya/57b276b9763ec/