Що робити?
Олена Білозерська
54 Min · Bearbeitet ·
Ще не вийшовши остаточно зі стресового стану, хочу сказати три речі.
1. Госпітальєрам та іншим фронтовим медикам - золоті пам'ятники за життя. Сьогодні я вперше в житті без медиків везла у лікарню важкого. Не буду описувати, як - опису це не піддається. Але більше не хочу. А вони роблять це щодня.
2. Нашим співгромадянам, які просто беруть те, що мають, і відправляють на фронт - золоті пам'ятники за життя. Червоний "субарік", відновлений власником після аварії і подарований нам, сьогодні врятував життя людині. Це цілком нефронтова машина, вона їсть лише 95-й бензин і любить гарні дороги з якісним покриттям - але на гіршій машині живим би не довезли.
3. Агресивну "вату" - мордою об асфальт без зайвих церемоній і мудрагелій. Це як мінімум. На блокпостах медиків і вояків, які знають спеціальний пароль, завжди пропускають поза чергою. Люди до цього звикли і навіть якщо не в захваті - агресії до "позачергових" ніколи на моїй пам'яті не проявляли. А сьогодні п'ятьом істотам, з них дві жіночої статі, вочевидь, не сподобалось, що вони змушені стояти у черзі, а когось пропустили одразу, і вони заступили дорогу нашій машині. Баби попереду, мужики позаду. Ми пробували пояснити ситуацію, сигналили - все це на швидкості 10 км/ч - а вони верещали щось матом і кидалися на машину. Коли ми, трохи піддавши газу, змусили їх відскочити з дороги - били нашу автівку ногами з боків, ще й чимось вдарили по даху.
Уявіть собі кілька десятків кілометрів, які ми проїхали по донецьких дорогах - ці дороги уявити собі все одно неможливо - уявіть нашого важкого, який кричить від болю або "упливає" на кожній вибоїні - а знеболити тим, що у нас є, з медичних причин не можемо - і уявіть собі міцність моїх нервів. Я не відкрила вогонь - навіть у повітря. Навіть прикладом в зуби не дала нікому. Щоправда, враховуючи трьох мужиків і наш з водієм один карабін на двох - яке там прикладом в зуби - відібрали би зброю, тут тільки стріляти. Але кожна секунда, витрачена на виховання агресивного хам'я, могла коштувати занадто дорого. Спрацював пріоритет: В ЛІКАРНЮ! - ми дали по газах і помчали далі.
Якби не критичний стан людини, уродів, звісно, варто було б провчити. І знову б у наших і ненаших ЗМІ піднявся вереск про "бєспрєдєльних правосєків, які воюють із цивільним населенням".
А щось же з хамйом треба робити.
Якби то був справжній суд-зробити фото і позив до суду за ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані..
Залишення в небезпеці (ст. 135 КК). Відмінність від ненадання допомоги...
pidruchniki.com|Von Administrator