Настрій у внутрішніх військах критичний
Дмитро Різниченко
Коли влада зранку ВВшниками затулила новозведену бетонну барикаду на Грушевського, люди підійшли до солдатів впритул, вмовляли, благали перейти на наш бік, - і солдати заколивалися. Вони сказали, що офіцери просто кудись зникли, що самі вони готові кинути щити просто зараз і йти до майдану, але бояться, що натовп їх розірве.
Підійшли їх старші офіцери, оцінили ситуацію, дали наказ відступати аж за Кабмін і там загородитися військовими Уралами.
Солдати відступили так терміново, що залишили на нейтральній території свій табір біля Національного музею, два камази-водомети, чотири вантажівки та два автобуси з усіма речами.
Я говорив з тими офіцерами. Їх було троє. По-перше, вони казали, що самі по горло ситі цією бійнею. По-друге, вони не знали, з ким вести переговори - ту жменьку протестувальників, що першими підійшли до вантажівок, вони вважали мало не офіційною делегацією. По-третє, казали, що солдати внутрішніх військ не мають вогнепальної зброї. По-четверте, просили не палити техніку, - після війни вона мусить залишитися у народній власності.
Коли я йшов з Грушевського, солдати стояли кордоном практично під самою Верховною Радою, також ними був наповнений Кабмін. Повстанці, освоївши бетонну барикаду, потроху обживали кинуті військові позиції.
Розмова з офіцерами біля автобусів:
Покинута техніка на Грушевського:
Нова позиція внутрішніх військ - за Кабінетом міністрів, біля Верховної Ради:
Коли влада зранку ВВшниками затулила новозведену бетонну барикаду на Грушевського, люди підійшли до солдатів впритул, вмовляли, благали перейти на наш бік, - і солдати заколивалися. Вони сказали, що офіцери просто кудись зникли, що самі вони готові кинути щити просто зараз і йти до майдану, але бояться, що натовп їх розірве.
Підійшли їх старші офіцери, оцінили ситуацію, дали наказ відступати аж за Кабмін і там загородитися військовими Уралами.
Солдати відступили так терміново, що залишили на нейтральній території свій табір біля Національного музею, два камази-водомети, чотири вантажівки та два автобуси з усіма речами.
Я говорив з тими офіцерами. Їх було троє. По-перше, вони казали, що самі по горло ситі цією бійнею. По-друге, вони не знали, з ким вести переговори - ту жменьку протестувальників, що першими підійшли до вантажівок, вони вважали мало не офіційною делегацією. По-третє, казали, що солдати внутрішніх військ не мають вогнепальної зброї. По-четверте, просили не палити техніку, - після війни вона мусить залишитися у народній власності.
Коли я йшов з Грушевського, солдати стояли кордоном практично під самою Верховною Радою, також ними був наповнений Кабмін. Повстанці, освоївши бетонну барикаду, потроху обживали кинуті військові позиції.
Розмова з офіцерами біля автобусів:
Покинута техніка на Грушевського:
Нова позиція внутрішніх військ - за Кабінетом міністрів, біля Верховної Ради: