"Страшні слова,коли вони мовчать..."
Одразу згадується вірш Л.Костенко...за останній час стільки всього накопичилось,але тримаю в собі.Я знаю,що це неправильно,але виговоритись нема кому....навіть скоріше є кому,але тому кому хочеться -не можу.
Не сталось ніякої біди чи горя,але на душі всерівно якось паскудно.Настрій апатично-виснажений,з якимось проявами агресії.Дойшла до того,що почала приймати заспокійливе...Почалась нова хвиля розчарувань,і в друзях зокрема.Але я не вмію довго ображатись,я просто завжди роблю висновки .Тому зараз основна мета добре здати ЗНО і поїхати звідси...мабуть це єдине,що тепер мене стимулює.Та й однокласники піднімають настрій,хоча школа вже в печінці сидить,але так виходить,що там почуваю себе найкомфортніше.
Я завжди хотіла стабільності,от і получила...вже на протязі певного часу стабільно НІЯК....шось затянулась та зима(( Таке враження,що світ летить вперед,а я стою на місці...боюсь,що рано чи пізно хтось зіб`є мене з ніг...
Не сталось ніякої біди чи горя,але на душі всерівно якось паскудно.Настрій апатично-виснажений,з якимось проявами агресії.Дойшла до того,що почала приймати заспокійливе...Почалась нова хвиля розчарувань,і в друзях зокрема.Але я не вмію довго ображатись,я просто завжди роблю висновки .Тому зараз основна мета добре здати ЗНО і поїхати звідси...мабуть це єдине,що тепер мене стимулює.Та й однокласники піднімають настрій,хоча школа вже в печінці сидить,але так виходить,що там почуваю себе найкомфортніше.
Я завжди хотіла стабільності,от і получила...вже на протязі певного часу стабільно НІЯК....шось затянулась та зима(( Таке враження,що світ летить вперед,а я стою на місці...боюсь,що рано чи пізно хтось зіб`є мене з ніг...