До питання ґендерного виховання
Натрапила у Твіттері на цікавий текст. Тут: http://www.mothering.com/community/a/letting-my-son-be-himself мама трирічного хлопчика описує любов свого сина до принцес, дівчачих плать і маминих рожевих футболок. Вона говорить про два суперечливих моменти: з одного боку, мама прагне приймати і любити сина таким, який він є - з його уподобаннями й нахилами, незалежно від суспільних стереотипів. З другого боку, дитина від цих стереотипів не захищена, і перший-ліпший хлопчик на майданчику, почабивши іншого хлопчика у дівчачій футболці, сміятиметься з нього. Тобто, травми не уникнути.
Я ще не склала своєї чіткої думки з цього приводу. Мені імпонує бажання мами будь-що любити свою дитину і не обмежувати її поле інтересів. Тим більше, що ґендерні норми поведінки дуже стрімко змінюються. Проте мені здається, що в період, коли дитина пізнає свою стать і вже вміє розділяти людей на хлопчиків і дівчаток, батьки мусять допомогти визначити критерії розрізнення. Любити принцес - це ок, але хотіти стати принцесою для хлопчика - не зовсім ок. Чому б не запропонувати йому стати принцем чи лицарем? Читати більше казок про героїв-чоловіків, наводити приклад тата й діда, разом спостерігати за іншими дітьми й аналізувати, як вони виглядають і поводяться. Звісно, аргумент: "З тебе будуть сміятися", - недолугий, і треба вчити дитину незалежності від думок і оцінок інших людей. Та чи може трирічний хлопчик без шкоди для його психіки відстоювати своє бажання носити рожеві футболки зі стразами? Я не знаю відповіді на це питання. А ви?
Я ще не склала своєї чіткої думки з цього приводу. Мені імпонує бажання мами будь-що любити свою дитину і не обмежувати її поле інтересів. Тим більше, що ґендерні норми поведінки дуже стрімко змінюються. Проте мені здається, що в період, коли дитина пізнає свою стать і вже вміє розділяти людей на хлопчиків і дівчаток, батьки мусять допомогти визначити критерії розрізнення. Любити принцес - це ок, але хотіти стати принцесою для хлопчика - не зовсім ок. Чому б не запропонувати йому стати принцем чи лицарем? Читати більше казок про героїв-чоловіків, наводити приклад тата й діда, разом спостерігати за іншими дітьми й аналізувати, як вони виглядають і поводяться. Звісно, аргумент: "З тебе будуть сміятися", - недолугий, і треба вчити дитину незалежності від думок і оцінок інших людей. Та чи може трирічний хлопчик без шкоди для його психіки відстоювати своє бажання носити рожеві футболки зі стразами? Я не знаю відповіді на це питання. А ви?