Хто має, тому додасться...
Одна моя приятелька якось сказала, що нарешті осягнкла притчу про таланти, зокрема її логіку: хто має, тому додасться, а в кого немає, відбереться і та дещиця, що в нього є. Я тоді зовсім нічого не зрозуміла. Як це? Багатий багатітиме, а бідний біднішатиме? Несправедливо це, - подумала я, згадуючи двох справедливих курчат.
Зазвичай цю притчу тлумачать в контексті обдарувань і лінощів ці обдарування розкривати в собі й розвивати. Мені ж думається про неї в трохи іншому ключі (хоча, може, в тому самому, але мені цього поки не видно). Це якась енергетична штука: є люди, які притягують до себе гроші, є такі, хто багатіє контактами, а в когось постійно рояться в голові свіжі ідеї. І навпаки: людина все життя бідує і так переконана у своїй бідності, що навіть якщо й отримає звідкись гроші, не може ними розпорядитися, і вони десь зникають. Або людина важко йде на контакт з іншими, особливо незнайомими, рідко впускає до свого кола спілкування нових людей і взагалі пасивно поводиться у соціальних взаємодіях. Від таких часто віддалаються навіть ті нечисленні друзі, яких вони мають. Так само з ідеями, не буду розсусолювати.
Тут не просто про лінощі й небажання працювати йдеться. Це якась психологія лузерства. Людині простіше все життя нарікати на долю й миритися з тим, що є, ніж зробити крок у напрямку змін. Звісно, у кожного свій характер, темперамент, набір комплексів і цінностей. Проте варто захотіти, активно захотіти, - і відкриваються чакри (пардон за суміш релігій і світоглядів!).
По собі знаю: якщо ти в пригніченому стані, то до тебе депресивні люди й чіпляються. І стає ще гірше. Якщо ж тебе переповнює радість від повноти буття - то буття перетікає з рогу достатку. Тільки воно, звичайно ж, хвилями відбувається. Бо бути постійно на піку чи не важче від лежання на дні...
Зазвичай цю притчу тлумачать в контексті обдарувань і лінощів ці обдарування розкривати в собі й розвивати. Мені ж думається про неї в трохи іншому ключі (хоча, може, в тому самому, але мені цього поки не видно). Це якась енергетична штука: є люди, які притягують до себе гроші, є такі, хто багатіє контактами, а в когось постійно рояться в голові свіжі ідеї. І навпаки: людина все життя бідує і так переконана у своїй бідності, що навіть якщо й отримає звідкись гроші, не може ними розпорядитися, і вони десь зникають. Або людина важко йде на контакт з іншими, особливо незнайомими, рідко впускає до свого кола спілкування нових людей і взагалі пасивно поводиться у соціальних взаємодіях. Від таких часто віддалаються навіть ті нечисленні друзі, яких вони мають. Так само з ідеями, не буду розсусолювати.
Тут не просто про лінощі й небажання працювати йдеться. Це якась психологія лузерства. Людині простіше все життя нарікати на долю й миритися з тим, що є, ніж зробити крок у напрямку змін. Звісно, у кожного свій характер, темперамент, набір комплексів і цінностей. Проте варто захотіти, активно захотіти, - і відкриваються чакри (пардон за суміш релігій і світоглядів!).
По собі знаю: якщо ти в пригніченому стані, то до тебе депресивні люди й чіпляються. І стає ще гірше. Якщо ж тебе переповнює радість від повноти буття - то буття перетікає з рогу достатку. Тільки воно, звичайно ж, хвилями відбувається. Бо бути постійно на піку чи не важче від лежання на дні...