"А у нас все по-простому"
Вчора на дитмайданчику до нас із Марком підійшла жінка з однорічною дівчинкою і давай знайомитися.
Скажу відразу, що я наразі не дуже виявляю ініціативу у знайомстві з мамами й дітками на районі, бо Барбос ще не дуже цікавиться собі подібними. Йому більше квіти подобаються :) А розмовляти з мамами про какашки не хочеться, якщо чесно. Але коли людям кортить познайомитися, то я не тікаю.
Почувши ім'я мого малого, жінка з учорашнього майданчика, яку звати Оля, сказала: "Ого! Яке ім'я! А у нас все по-простому, Аня нас звати". - "Дуже гарне ім'я", - відповіла я. Наша розмова складалася переважно з її запитань, моїх відповідей і моїх же зустрічних запитань, поставлених із ввічливості.
Коли Оля, Аня, її старший син Андрій і чоловік, імені котрого я не знаю, пішли з майданчика, я зрозуміла, чому мені було некомфортно з нею розмовляти. Ні, не тому, що обговорювали ми далеко не аналітичну філософію чи онтологію маски в поезії символізму. Просто я пригадала, як у дитинстві не любила таких дівчаток - занадто цікавих до чужого життя, та ще й з позиції "а в нас усе по-простому" (коли тобі таке кажуть, почуваєшся інопланетянином). Як добре, що Олі не спало на думку обмінятися телефонами! Бо я не знаю, чи змогла би відмовитись дати свій номер.
Скажу відразу, що я наразі не дуже виявляю ініціативу у знайомстві з мамами й дітками на районі, бо Барбос ще не дуже цікавиться собі подібними. Йому більше квіти подобаються :) А розмовляти з мамами про какашки не хочеться, якщо чесно. Але коли людям кортить познайомитися, то я не тікаю.
Почувши ім'я мого малого, жінка з учорашнього майданчика, яку звати Оля, сказала: "Ого! Яке ім'я! А у нас все по-простому, Аня нас звати". - "Дуже гарне ім'я", - відповіла я. Наша розмова складалася переважно з її запитань, моїх відповідей і моїх же зустрічних запитань, поставлених із ввічливості.
Коли Оля, Аня, її старший син Андрій і чоловік, імені котрого я не знаю, пішли з майданчика, я зрозуміла, чому мені було некомфортно з нею розмовляти. Ні, не тому, що обговорювали ми далеко не аналітичну філософію чи онтологію маски в поезії символізму. Просто я пригадала, як у дитинстві не любила таких дівчаток - занадто цікавих до чужого життя, та ще й з позиції "а в нас усе по-простому" (коли тобі таке кажуть, почуваєшся інопланетянином). Як добре, що Олі не спало на думку обмінятися телефонами! Бо я не знаю, чи змогла би відмовитись дати свій номер.