історія, яка здалася мені цікавою

[natsionalistka]

Чутки ходят різні, а сьогодні я почула першопричину історії, що мене зачепила. Моя співробітниця молода дівчина на красиве ім'я Марина (так звуть і мою мамцю), що має шестирічного сина, розповідала як один раз відпочивала в санаторії на Закарпатті. (здається...) Процедури вони відвідували вправно, а ось розселили їх у будиночку по сім'ях. Таким чином сім'ї заробляли, бо організація, що відправила дітей давала тим сім'ям якісь грошики. Сім'я, куди втрапила моя співробітниця із красивим ім'ям Марина мала донечку (її однолітку) і молодшого, років на три, сина. За 21 день перебування був час і сдружитися, і поспілкуватися. До чого ці подробиці - не знаю, але якось Марина помітила, що мама дівчинки-однолітка постійно прокручує обручку на пальці, і, звісно, вона спитала чому це так. Жінка відповіла, що це для того, щоб не свербів палець, адже цю обручку вона не знімала з того часу як її чоловік одягнув їй на весіллі, тобто ніколи. Це залишило неабиякий відбиток на серці Марини і слід на пальці безіменної жіночки (слід зазначити, що на той час старшій доньці цієї жінки було років 14-15). Відтак Маринчин шлюб складає вже 8 років.
Це дуже романтично. Марина розповіла, що досить довго вибирала із своїм майбутнім чоловіком золоті обручки, враховуючи такі параметри як мода, практичність, зручність, адже це - на все життя. А в мене з цього приводу трошки інша думка: обручка - це лише символ. Її можна змінити протягом життя. Мабуть, керуючись такою філософією ми обрали срібні, та навряд будемо міняти, адже ми обоє не любимо золото і віддаємо перевагу сріблу.