знову про кіно

[natsionalistka]

Сьогодні ходила до кіноклубу дивитися стрічку Вальтера Саллеса "Щоденники мотоцикліста". І не тому, що люблю післяфільмову дискусію (в колі незнайомих людей я мовчатиму як риба об лід), і навіть не тому що мене досить давно цікавить постать команданте Че Гевари, а через те, що подивитися фільм для мене стало неабиякою проблемою. Вдома я постійно відволікаюся, зупиняю, і взагалі не дивлюся, тож доводиться шукати альтернативні способи. До того ж в кінотеатрі більшою мірою показують лайно (я сьогодні в цьому переконалася, коли зібрала народ на "Закохані у Київ"...таке взагалі треба заборонити знімати!!!) Одного разу я натрапила на фільм про ксьонзда Єжи Попелушко, що його демонстрували в костьолі Миколая, і він увійшов до ряду улюблених, а вже сьогодні я під позитивним враженням від фільму про Ернесто. І взагалі, нещодавно я натрапила на дуже хороший фільм Кіт (Keith), і вже декілька разів передивилася (оце торкнуло!), що захотілося скласти власний топ улюблених фільмів, але справою то виявилося невдячною - я не кіноман, але улюблених забагато. Можу сказати лишень одне, з творчістю Вальтера Саллеса я вирішила познайомитися ближче, як і Ван Сент свого часу, він мене зачепив.

З.І. До речі, як хтось десь дивитиметься чи показуватиме радянський фільм "Вертикаль" запросіть мене, бо із ним у мене та ж сама фігня, а подивитися дуже хочеться((