Поэтическое настроение, навеянное весной.

[natasha2310]

Весняне сонечко обплутує морозом зорі,
В тумані вечора тремтять думки прозорі.
Павук чатує жертву в павутинні.
Сирітська доля ходить попідтинню.
У вухах зойки, регіт, сміх до плачу,
Дарма ти знову мрієш про удачу.
Молитва, мов виття, до болю ріже слух.
Та ти - як камінь. Не закриєш вух.
Мороз сильнішає, зриває зорі з неба,
Вони летять і падають на тебе,
Їх черепки до крові ранять шкіру.
А ти, безумний, все чекаєш миру?
Ти плутаєшся в павутинні, а воно не рветься,
До тебе кровожерливий павук несеться.
В обіймах жаху закриваєш очі,
Смертельний страх тебе повільно точить.
Холоднее тіло мліє в павутинні,
Життя стікає з кров’ю по краплині.
Останній подих і думки останні.
Не просиш ти прощення на прощання.
Розбились зорі. Сонце потемніло.
Туман згущається. Думки чорніють.