Про свята і деградацію
Сьогодні був День матері... Про нього забула я. Про нього нагадав вайбер моєму чоловіку і його сестрі. Ми хочемо "замінити" ним 8 березня.
Але мені здається, що 8 березня ще дуже довго буде на слуху, як би ми не старалися компенсувати його днем матері. Бо є сусід на сході зі своєю рекламою і скрєпами.
А для мене взагалі всі свята якось розмилися... Я про них забуваю чомусь, не приділяю належного значення. Релігійні свята також. Через ставлення до свята ТУТ. Якось навіть Великдень пройшов ніби "между делом". Постійно купа роботи, нема коли навіть замислитися про високе, про Бога((( Паски пекла в проміжках між висівом грядок з морквою та буряками. Різдво проходить регулярно якось непомітно між клопотами і думками "чи вдасться стіл на мій день народження...", воду ми взагалі не ходимо не святимо на Водохреща, ані мак на Маковія, бо тут його взагалі не відзначають. Ходимо на Спаса, і то слід переживати лише за те, щоб кошик був не гіршим за інших. Свята проходять за столом. Одним настоятися у плити до смерті, а другим потім нажертися і напитися до ригання(( Я втратила якесь душевне сприйняття свята... Я пам'ятаю про чотири зобов'язання на рік - відпахати чотири дні народження: своє і членів нашої сім'ї. Про решту я щасливо забуваю, бо слава Богу, не треба готувати і "відбувати"це все(((
Я забуваю про річниці, про дні народження друзів і близьких. Ніби я пам'ятаю дати, але що ця дата вже сьогодні, ось, треба привітати! - це я вже забуваю. Все губиться в якихось дрібних клопотах - прибрати, приготувати, нагодувати, попрати, поробити уроки, зробити порядок на грядках і клумбах... Немає часу на мрію. І то, як десь колись вкрадеш цей час для душі, так тебе за це ще й гнобити будуть. Як ти смієш?! Що за витребеньки! Назад опуститися до рівня робота чи тварини...
Я все занадто драматизую? Нагнітаю? Накручую? Ну що ж, вибачте, що я така. Кому не подобається, можете запхати цю думку собі в дупу. Я все сказала.
Але мені здається, що 8 березня ще дуже довго буде на слуху, як би ми не старалися компенсувати його днем матері. Бо є сусід на сході зі своєю рекламою і скрєпами.
А для мене взагалі всі свята якось розмилися... Я про них забуваю чомусь, не приділяю належного значення. Релігійні свята також. Через ставлення до свята ТУТ. Якось навіть Великдень пройшов ніби "между делом". Постійно купа роботи, нема коли навіть замислитися про високе, про Бога((( Паски пекла в проміжках між висівом грядок з морквою та буряками. Різдво проходить регулярно якось непомітно між клопотами і думками "чи вдасться стіл на мій день народження...", воду ми взагалі не ходимо не святимо на Водохреща, ані мак на Маковія, бо тут його взагалі не відзначають. Ходимо на Спаса, і то слід переживати лише за те, щоб кошик був не гіршим за інших. Свята проходять за столом. Одним настоятися у плити до смерті, а другим потім нажертися і напитися до ригання(( Я втратила якесь душевне сприйняття свята... Я пам'ятаю про чотири зобов'язання на рік - відпахати чотири дні народження: своє і членів нашої сім'ї. Про решту я щасливо забуваю, бо слава Богу, не треба готувати і "відбувати"це все(((
Я забуваю про річниці, про дні народження друзів і близьких. Ніби я пам'ятаю дати, але що ця дата вже сьогодні, ось, треба привітати! - це я вже забуваю. Все губиться в якихось дрібних клопотах - прибрати, приготувати, нагодувати, попрати, поробити уроки, зробити порядок на грядках і клумбах... Немає часу на мрію. І то, як десь колись вкрадеш цей час для душі, так тебе за це ще й гнобити будуть. Як ти смієш?! Що за витребеньки! Назад опуститися до рівня робота чи тварини...
Я все занадто драматизую? Нагнітаю? Накручую? Ну що ж, вибачте, що я така. Кому не подобається, можете запхати цю думку собі в дупу. Я все сказала.