(no subject)

Mar 12, 2014 23:33

Що робити, коли з’являються нав’язливі думки?
Я спершу думала, що тут все як зі страхом - називаєш його на ім’я і він зникає. Потім подумала, що може треба докопатися до "коренів" і справжніх бажань/потреб. Вже з тиждень копаю, ніц не проходить.

А поза тим у нас все добре: погода, здоров’я, чоловік ходить на роботу, ми з дітиськами міняємо місцями хаос і порядок в нашій квартирці, читаємо і бавимося.

Ну, і щось в моєму ближчому оточенні тільки я ще вірю, що Крим - Україна. Навіть ото поривалася подзвонити людям, у яких ми зупинялися в Алушті. Тільки перед тим для чогось пошукала їх по соцмережах... Аватар за беркут... Тепер не знаю чи варто дзвонити? Хоча це лишень означає, що вони проти Майдану, але ще не означає, що вони хочуть жити у путінляндії...

День був багатий на новини. А вечір показав, яка я неорганізована особа. Що з цим робити? Просто заставити себе і робити оті списки і відмічати зроблене, бо в голові воно все розпорошується і кудись ховається.

Ще мене чекає пралька, новий випуск новин від Майкла Щура, молитва і тепле ліжечко з трьома гарбузятами. Отакий списочок ))).

думки, я, щоденник

Previous post Next post
Up