Як ми з Музом стали творчими і талановитими
Казковий день вчора видався. В неділю ми часто їздимо до моїх батьків на обід. Вчорашня неділя не стала винятком. Тим більше, що мама наварила голубців, напекла яблучних пирогів і насвятила яблучок-грушок-сливок. По дорозі ми заїхали на Петрівку, на блошиний ринок. Іноді тут можна знайди досить цікаві речі за більш-менш адекватні гроші. Вчора моєму щастю не було меж - я розжилась на стару валізу і чудову шафку від маятникового годинника.
З цим всім гамузом ми поїхали в гості (мама вже не дивується). Люди в маршрутці підозріло озирались і тихо перемовлялись)) Але це був тільки початок - від мами ми поїхали вже з нашими шафкою і валізою, плюс тазік, який мама купила нам для хазяйства. І все це досить габаритне. На Ленінградці ми успішно пересіли з автобуса в троєщинську маршрутку. І тут відбулось щось взагалі нереальне - з вікна маршрутки ми помічаємо, що якийсь чоловік намагається продати диспетчеру маршруток шикарний старий стільчик. Вона віднєкується і пропонує за стільчик 3 грн. Продавець на таку пропозицію обурюється (він хоче 10 грн.))), розвертається і зникає з кріслом у дворику. ... Вже за дві хвилини стілець стояв у маршрутці, пасажири підозріло глибкали в наш бік, а маршрутка гуділа "Ну, кіно!")). По трохи зав'язалась несмілива розмова:
- "И что, вы ЭТО постовите у себя дома?"
- "Так, звичайно, після того як відреставруємо"
- "А... ну сразу видно, что ребята творческие и талантливые")))))
А потім було обговорення деталей і обмін контактами))
Ось такий казковий день!)))
З цим всім гамузом ми поїхали в гості (мама вже не дивується). Люди в маршрутці підозріло озирались і тихо перемовлялись)) Але це був тільки початок - від мами ми поїхали вже з нашими шафкою і валізою, плюс тазік, який мама купила нам для хазяйства. І все це досить габаритне. На Ленінградці ми успішно пересіли з автобуса в троєщинську маршрутку. І тут відбулось щось взагалі нереальне - з вікна маршрутки ми помічаємо, що якийсь чоловік намагається продати диспетчеру маршруток шикарний старий стільчик. Вона віднєкується і пропонує за стільчик 3 грн. Продавець на таку пропозицію обурюється (він хоче 10 грн.))), розвертається і зникає з кріслом у дворику. ... Вже за дві хвилини стілець стояв у маршрутці, пасажири підозріло глибкали в наш бік, а маршрутка гуділа "Ну, кіно!")). По трохи зав'язалась несмілива розмова:
- "И что, вы ЭТО постовите у себя дома?"
- "Так, звичайно, після того як відреставруємо"
- "А... ну сразу видно, что ребята творческие и талантливые")))))
А потім було обговорення деталей і обмін контактами))
Ось такий казковий день!)))