Веломандрівка Київ-Біла Церква-Кагарлик-Київ. Частина 2. Біла Церква
Після відвідин Олександрії ми вирушили вздовж Росі до центру Білої Церкви. Взагалі треба сказати, що в Білій Церкві на диво легко орієнтуватись. Милуючись краєвидами Росі, і розмірковуючи чи усвідомлють білоцеркв'яни (чи білоцерківці?) як їм пощастило жити в такому красивому місці, ми доїхали до Замкової гори. Колись, за часів Ярослава Мудрого, тут стояв собор з білого каменю, який залишив по собі хіба що назву для міста. Тоді, до слова, Біла Церква не звалась Білою Церквою, а носила ім'я Юр'їв на честь свого засновника Юрія, він же Ярослав Мудрий.Зараз на Замковій горі побудували новий храм. Без чвар не обійшлося - місцевий люд був проти, всіх турбувало питання чи це бува не спроба нажитись на історичній спадщині? Так чи інак, але церку побудували:
Ближче ми не підходили, бо часу в нас було обмаль, а хотілось побачити історичніші споруди. Хоча кажуть, що там є чудовий оглядовий майданчик з видом на Рось. Треба буде колись таки перевірити.
Навпроти Костел Іоана Хрестителя.
На вортах зворушливі рукодільні афіші, а за воротами запис зразково-показового виступу якогось хору. Це якогось нагадало радянську епоху. Взагалі у Білії Церкві таких флешбеків було багато. Хоча Геніческ переплюнути в цьому плані їй не вдалось.
Колективне фото на згадку. Я якось не в кольорі))
Від костелу ми спустились вниз, до міського парку. За програмою були оглядини міста з висоти оглядового колеса, пардон за тавтологію. Ціна задоволення 10 грн. І це таки задоволення, від якого навіть серце завмирає. Особливо коли колисочка підбирається до найвищої точки :)
В парку виступ дітвори до дня Конституції, чомусь на тему Мадагаскару. Але лємури все одно були кльові.
Просто мімімі
Далі наша не зовсім доросла команда дорослих рушила до атракціону "Ромашка". Тут було ще веселіше, ніж на колесі. І чому в дитинстві на таких штуках кататись було не страшно?
А взагалі про цей атракціон скажу наступне - читайте, люди інструкції на вході і дотримуйтесь їх. Сказано ж було на качелю сідати без речей, але ж ні, я вирішила, що рюкзак можуть вкрасти, а фотоапарат мені потрібен для зйомок в польоті, а від фотоапарата ще ж сумочка є. І от, я одною рукою тримаю фотоапарат, іншою рюкзак і сумочку, при цьому ліктями тримаюсь за ланцюги, карусель набирає обертів, і тут я відчуваю, що вітер намагається зірвати з моєї голови кепку... Коротше, мені вдалось перетворити дитячу карусель на екстрим-атракціон, но кепку я спасла))
А це незреалізована моя мрія з самого дитинства. Ніколи на цих човниках не каталась. Хай ще залишається щось незвідане.
І нарешті славнозвісний БРУМ (Браницьких універсальний магазин) - прототип сучасних торгових центрів. Треба сказати, що Браницькі не аби як доклались до розвитку міста. Олександрія також їхніх рук діло, якщо пам'ятаєте. Ну і ще багато чого в Білій Церкві.
Всередині затишний дворик, де готуються до якогось концерту.
Ще коли я готувалась до поїздки, я мріяла пообідати саме тут. Так що заслужений і омріяний відпочинок.
По периметру будівлі криті галереї, куди виходять двері магазинчиків і ресторанчиків - БРУМ і сьогодні функціонує за своїм призначенням. Я б тільки вивіски зробила більш автентичнішими.
Наостанок ми відвідали Преображенський собор. Дуже бігло відвідали, бо годинник показува п'яту, а до місця ночівлі залишалось 60 км.
Багато чого ми таки не встигли побачити. Незвіданими залишились зимовий палац Браницьких, Святомикільська церква, заснована самим Мазепою, але місто залишило по собі дуже гарні враження, тут приємно просто блукати, милуватиь Россю, кататись на каруселях. І хочеться приїхати ще.
Далі буде
Ближче ми не підходили, бо часу в нас було обмаль, а хотілось побачити історичніші споруди. Хоча кажуть, що там є чудовий оглядовий майданчик з видом на Рось. Треба буде колись таки перевірити.
Навпроти Костел Іоана Хрестителя.
На вортах зворушливі рукодільні афіші, а за воротами запис зразково-показового виступу якогось хору. Це якогось нагадало радянську епоху. Взагалі у Білії Церкві таких флешбеків було багато. Хоча Геніческ переплюнути в цьому плані їй не вдалось.
Колективне фото на згадку. Я якось не в кольорі))
Від костелу ми спустились вниз, до міського парку. За програмою були оглядини міста з висоти оглядового колеса, пардон за тавтологію. Ціна задоволення 10 грн. І це таки задоволення, від якого навіть серце завмирає. Особливо коли колисочка підбирається до найвищої точки :)
В парку виступ дітвори до дня Конституції, чомусь на тему Мадагаскару. Але лємури все одно були кльові.
Просто мімімі
Далі наша не зовсім доросла команда дорослих рушила до атракціону "Ромашка". Тут було ще веселіше, ніж на колесі. І чому в дитинстві на таких штуках кататись було не страшно?
А взагалі про цей атракціон скажу наступне - читайте, люди інструкції на вході і дотримуйтесь їх. Сказано ж було на качелю сідати без речей, але ж ні, я вирішила, що рюкзак можуть вкрасти, а фотоапарат мені потрібен для зйомок в польоті, а від фотоапарата ще ж сумочка є. І от, я одною рукою тримаю фотоапарат, іншою рюкзак і сумочку, при цьому ліктями тримаюсь за ланцюги, карусель набирає обертів, і тут я відчуваю, що вітер намагається зірвати з моєї голови кепку... Коротше, мені вдалось перетворити дитячу карусель на екстрим-атракціон, но кепку я спасла))
А це незреалізована моя мрія з самого дитинства. Ніколи на цих човниках не каталась. Хай ще залишається щось незвідане.
І нарешті славнозвісний БРУМ (Браницьких універсальний магазин) - прототип сучасних торгових центрів. Треба сказати, що Браницькі не аби як доклались до розвитку міста. Олександрія також їхніх рук діло, якщо пам'ятаєте. Ну і ще багато чого в Білій Церкві.
Всередині затишний дворик, де готуються до якогось концерту.
Ще коли я готувалась до поїздки, я мріяла пообідати саме тут. Так що заслужений і омріяний відпочинок.
По периметру будівлі криті галереї, куди виходять двері магазинчиків і ресторанчиків - БРУМ і сьогодні функціонує за своїм призначенням. Я б тільки вивіски зробила більш автентичнішими.
Наостанок ми відвідали Преображенський собор. Дуже бігло відвідали, бо годинник показува п'яту, а до місця ночівлі залишалось 60 км.
Багато чого ми таки не встигли побачити. Незвіданими залишились зимовий палац Браницьких, Святомикільська церква, заснована самим Мазепою, але місто залишило по собі дуже гарні враження, тут приємно просто блукати, милуватиь Россю, кататись на каруселях. І хочеться приїхати ще.
Далі буде