сподобалось)
Маю цікаву книжку..
Ну, з віршами..
Але трохи вона якась дивна - як тільки я її відкриваю з якоюсь думкою - відразу чомусь відкривається вона на сторінці, де та думка вдало викладена.. Дивний збіг, нє? Магія штоле..)
Нині знову її взяла до рук. Побачила старі закладки. Відкрила.
Так ніби вперше, знову їх прочитала. Сподобалось, вирішила запостити :)
Що щастя? Се ж ілюзія,
Се привид, тінь, омана...
О ти, ілюзіє моя,
Зрадлива і кохана!
Кринице радощів, чуття
Ти чарочко хрустальна!
Омано дум, мого життя
Ти помилко фатальна!
Я хтів зловить тебе, ось-ось,
Та враз опали крила:
З тобою жить не довелось,
Без тебе жить несила.
З тобою жить - важка лежить
Завада поміж нами;
Без тебе жить - весь вік тужить
І днями, і ночами.
Нехай ти тінь, що гине десь,
Мана, луда - одначе
Чому ж без тебе серце рвесь,
Душа болить і плаче?
Нехай ти тінь, мана, дім з карт
І мрія молодеча,
Без тебе жить - безглуздий жарт,
І світ весь - порожнеча.
Як той Шлеміль, що стратив тінь,
Ходжу я, мов заклятий,
Весь світ не годен заповнить
Мені твоєї страти.
Іван Франко
Вже тільки снишся… Згадую ім'я -
відлунюється холодом світання.
Ліхтарні біля скверика стоять
зіщулені, як знаки запитання.
Щеня стрибає. Заспаний двірник
змітає з площі листя безпритульне.
І я молюся тихо: “Озирнись!” -
ховаючись за квітами настурцій.
Коли усе це, пам'яте, було?
і чи було? А чи наснилось тільки?
Від подиху туманилося скло.
Просвічувалось поглядом, тремтіло.
Здавалося - не витримає світ,
на скалочки потрощиться від болю!..
Настурція осипалася. Цвіт
скороминущий, як і ми з тобою.
Скороминущий, доле… До вікна
тулюся паленіючим обличчям.
Твоє ім'я далеке, як луна:
вже навіть не пригадується - сниться.
Неоніла Стефурак
коооооолись близькими були :)
Ну, з віршами..
Але трохи вона якась дивна - як тільки я її відкриваю з якоюсь думкою - відразу чомусь відкривається вона на сторінці, де та думка вдало викладена.. Дивний збіг, нє? Магія штоле..)
Нині знову її взяла до рук. Побачила старі закладки. Відкрила.
Так ніби вперше, знову їх прочитала. Сподобалось, вирішила запостити :)
Що щастя? Се ж ілюзія,
Се привид, тінь, омана...
О ти, ілюзіє моя,
Зрадлива і кохана!
Кринице радощів, чуття
Ти чарочко хрустальна!
Омано дум, мого життя
Ти помилко фатальна!
Я хтів зловить тебе, ось-ось,
Та враз опали крила:
З тобою жить не довелось,
Без тебе жить несила.
З тобою жить - важка лежить
Завада поміж нами;
Без тебе жить - весь вік тужить
І днями, і ночами.
Нехай ти тінь, що гине десь,
Мана, луда - одначе
Чому ж без тебе серце рвесь,
Душа болить і плаче?
Нехай ти тінь, мана, дім з карт
І мрія молодеча,
Без тебе жить - безглуздий жарт,
І світ весь - порожнеча.
Як той Шлеміль, що стратив тінь,
Ходжу я, мов заклятий,
Весь світ не годен заповнить
Мені твоєї страти.
Іван Франко
Вже тільки снишся… Згадую ім'я -
відлунюється холодом світання.
Ліхтарні біля скверика стоять
зіщулені, як знаки запитання.
Щеня стрибає. Заспаний двірник
змітає з площі листя безпритульне.
І я молюся тихо: “Озирнись!” -
ховаючись за квітами настурцій.
Коли усе це, пам'яте, було?
і чи було? А чи наснилось тільки?
Від подиху туманилося скло.
Просвічувалось поглядом, тремтіло.
Здавалося - не витримає світ,
на скалочки потрощиться від болю!..
Настурція осипалася. Цвіт
скороминущий, як і ми з тобою.
Скороминущий, доле… До вікна
тулюся паленіючим обличчям.
Твоє ім'я далеке, як луна:
вже навіть не пригадується - сниться.
Неоніла Стефурак
коооооолись близькими були :)