23 травня 2018
Останнім часом все частіше думаю про те, щоб повернутися до ведення блогу.
Багато розмов ведеться про те, що блогосфера - не тільки lj, а взагалі як явище - відходить у минуле. Мовляв, всі у соцмережах. З одного боку це так, а з іншого...
Публікуючи кожен пост на фб, відчуваєш себе як на великій площі. Там кого тільки немає. Починаючи від родичів, які в житті морозяться, і закінчуючи сусідами.
Начебто зручність в кожен окремий момент. Але потім важко знайти потрібне, все втрачається, в т.ч і у себе. Не втрачається, але для пошуків втрачається час. Можна робити теґи, групи, але.
Інстаграм я і зовсім терпіти не можу. Через кілька постів цього ярмарку марнославства мене починає мутити.
У блогосфері все ж є важливе - осмисленість і структурованість, що я ціную. І затишність теж.
Моє життя за цей час, що я не писала до блогу, в чомусь змінилось. В чомусь не змінилось - в одному на жаль, в іншому на щастя. І певні моменти хочуть бути розказаними.
В роздумах над форматом. Можливо, це буде дрім, з трансляцією сюди, або ж паралельні пости. Тут є кілька друзів з давніх часів, яких я не хотіла б втрачати. Буде це група або ж зовсім відкриті пости - побачимо.
Ау, хто тут є, хто мене пам'ятає, хто хоче читати?)