Велосезон відкрито!
Саме сьогодні я відкрила велосезон 2015.
Погода "сприяла" як могла. Переганяла вел від Наді до нас (з правого берега на лівий). Цілий тиждень морально готувалась, чекала цього і відступати не стала, коли погода почала крутити-закручувати. Ну, що сказати.
По-перше, їхати на велі - це кайф!
По-друге, вітер, який гуляє сьогодні між будинками - це фігня, вітер на мосту через р. Дніпро - це сила. Він намагався мене здути на проїжджу частину (а ми з велом і амуніцією разом приблизно 80 кг), дув зправа, не в обличчя, але дихати було важко (ще раз переконалакся, що екстримальні види спорту не для мене), мусила йти, а не їхати.
По-третє, під час "переходу через Альпи" в голові пульсувала думка: повернись назад, повернись назад, повернись назад. Я людина невперта, легко йду на компроміси. А тут як заціпило. Відверто кажучи, у мене десь є своєрідний тумблер, який вмикається в стресовій ситуації, якщо реальної загрози немає - тумблер не працює. Перевірено життям.
По-четверте, з"їхавши в мосту, двічі спинялася препочити і поправати "корону". На одному з таких привалів бачила свого Сашу, який їхав у маршрутці додому. Перед цим він зібрав і привів у робочий стан вел, який зимував у Наді в погребі.
По-п"яте, проїхала весь маршрут за 1 год. 35 хв. (близько 12 км) і без пригод, крім погодних умов.
Шосте. Відчуваю себе щасливою переможницею.
Сьоме. Як же я скучила за велопрогулянками!!! Мммммм......
Погода "сприяла" як могла. Переганяла вел від Наді до нас (з правого берега на лівий). Цілий тиждень морально готувалась, чекала цього і відступати не стала, коли погода почала крутити-закручувати. Ну, що сказати.
По-перше, їхати на велі - це кайф!
По-друге, вітер, який гуляє сьогодні між будинками - це фігня, вітер на мосту через р. Дніпро - це сила. Він намагався мене здути на проїжджу частину (а ми з велом і амуніцією разом приблизно 80 кг), дув зправа, не в обличчя, але дихати було важко (ще раз переконалакся, що екстримальні види спорту не для мене), мусила йти, а не їхати.
По-третє, під час "переходу через Альпи" в голові пульсувала думка: повернись назад, повернись назад, повернись назад. Я людина невперта, легко йду на компроміси. А тут як заціпило. Відверто кажучи, у мене десь є своєрідний тумблер, який вмикається в стресовій ситуації, якщо реальної загрози немає - тумблер не працює. Перевірено життям.
По-четверте, з"їхавши в мосту, двічі спинялася препочити і поправати "корону". На одному з таких привалів бачила свого Сашу, який їхав у маршрутці додому. Перед цим він зібрав і привів у робочий стан вел, який зимував у Наді в погребі.
По-п"яте, проїхала весь маршрут за 1 год. 35 хв. (близько 12 км) і без пригод, крім погодних умов.
Шосте. Відчуваю себе щасливою переможницею.
Сьоме. Як же я скучила за велопрогулянками!!! Мммммм......