Чудеса рукотворні
3 лютого 2015 року я занурилась в атмосферу творчості, відвідавши майстер клас по виготовленню текстильної ляльки. На міському форумі випадково наткнулась на тему Чудо Вещи. Авторские Текстильные Куклы. Мастер-Классы. Ходила по цій темі, роздивлялась, придивлялась. Захотілося спробувати, але ще з дитинсва знаю, що "хочеться - перехочеться" (даремно це в голову вложили, але такий то був час і обставини). Крім того, робота, а у вихідний теж не завжди виходить. Але на тому тижні зірки стали у правильну позу й все зішлося. Домовились про день і час. Чекання наповнилось приємним хвилюванням від того, що буде щось добре й нове. Все справдилось.
Майстриня-чарівниця Галина з 9.00 до 17.00 вчила, допомогала, надихала.
Впевненості в тому, що все вийде не було, оскільки я не уявляла як можна, наприклад, намалювати обличчя ляльці або зробити зачіску. Це було для мене далеко й не зрозуміло. Але. Але все вийшло. (Зазначу, що нас, учениць, було троє.)
[Як це було.]Отже, етап перший. Набиваємо тільце майбутньої ляльки. Всередину вклали маленьке сердечко.
Потім фарбуємо.
"Робити" обличчя найвідповідальніша справа (малювали, фарбували, відтіняли, закріпляли. Ух!). І тут допомогу Галини важко переоцінити.
Наступний момент за кадром, бо у мене вже джелі в голові гули (зробили взуття, Галина домогала пришивати голову до тулуба).
Пошила ляльці з мережива спідню білизну. Зверху "одягли" майже балетну "пачку". Лялька лиса і схожа не неземну істоту.
Коли дошили одяг, прейшли до волосся. На фото лялька з козацьким оселедцем. :)
Набивала голову "волоссям". Вийшла патлата дєвочка.
Я її розчісувала, заплітала. Галя допомогла доповнити образ. І наприкінці цього творчого вечора у мене в руках опинилась дівчинка-намистинка Настуня.
[великі фото]
Висновки.
1. Чудеса рукотворні, бо прекрасні речі створюються людьми, прекрасні моменти життя теж від людей, щирі, добрі почуття - від і до людей ... все починається з людини.
2. За цілий день роботи я відволіклась від сумних, важких думок, голова працювала лише з лялькою. Відбулося емоційне перезавантаження. Фізичне виснаження теж було, але приємне.
3. Познайомилася з Галиною. Це вікрита до світу людина, людина-світанок.
4. Всі учениці зробили ляльки схожі на себе. Як на мене, то це підсвідомо.
Одна з учениць світленька та щебетлива - у неї вийшла мрійлива "рижуля".
Інша - чорноволоса та моднява дівчина - зробила ляльку-кокетку.
І я. Я така я. Жарт. А в кожному жарті ...
5. Я задоволена. Зловила ще один дзен. Життя як чудо!
На ранок наступного дня Щасливець "внєзапно" прийшов знайомитись з лялькою. Пахла вона так як "нада".
"Може їстівне?", - подумав кіт і умівкнув свє нюхадло. Ні. Неїстівне, але гратись з цим "шось" можна. Тільки хто йому дасть це робити? Але в нашого кота є секрет - він нікого не питає, що можна, а що ні.
[Кіт і лялька (великі фото)]
Майстриня-чарівниця Галина з 9.00 до 17.00 вчила, допомогала, надихала.
Впевненості в тому, що все вийде не було, оскільки я не уявляла як можна, наприклад, намалювати обличчя ляльці або зробити зачіску. Це було для мене далеко й не зрозуміло. Але. Але все вийшло. (Зазначу, що нас, учениць, було троє.)
[Як це було.]Отже, етап перший. Набиваємо тільце майбутньої ляльки. Всередину вклали маленьке сердечко.
Потім фарбуємо.
"Робити" обличчя найвідповідальніша справа (малювали, фарбували, відтіняли, закріпляли. Ух!). І тут допомогу Галини важко переоцінити.
Наступний момент за кадром, бо у мене вже джелі в голові гули (зробили взуття, Галина домогала пришивати голову до тулуба).
Пошила ляльці з мережива спідню білизну. Зверху "одягли" майже балетну "пачку". Лялька лиса і схожа не неземну істоту.
Коли дошили одяг, прейшли до волосся. На фото лялька з козацьким оселедцем. :)
Набивала голову "волоссям". Вийшла патлата дєвочка.
Я її розчісувала, заплітала. Галя допомогла доповнити образ. І наприкінці цього творчого вечора у мене в руках опинилась дівчинка-намистинка Настуня.
[великі фото]
Висновки.
1. Чудеса рукотворні, бо прекрасні речі створюються людьми, прекрасні моменти життя теж від людей, щирі, добрі почуття - від і до людей ... все починається з людини.
2. За цілий день роботи я відволіклась від сумних, важких думок, голова працювала лише з лялькою. Відбулося емоційне перезавантаження. Фізичне виснаження теж було, але приємне.
3. Познайомилася з Галиною. Це вікрита до світу людина, людина-світанок.
4. Всі учениці зробили ляльки схожі на себе. Як на мене, то це підсвідомо.
Одна з учениць світленька та щебетлива - у неї вийшла мрійлива "рижуля".
Інша - чорноволоса та моднява дівчина - зробила ляльку-кокетку.
І я. Я така я. Жарт. А в кожному жарті ...
5. Я задоволена. Зловила ще один дзен. Життя як чудо!
На ранок наступного дня Щасливець "внєзапно" прийшов знайомитись з лялькою. Пахла вона так як "нада".
"Може їстівне?", - подумав кіт і умівкнув свє нюхадло. Ні. Неїстівне, але гратись з цим "шось" можна. Тільки хто йому дасть це робити? Але в нашого кота є секрет - він нікого не питає, що можна, а що ні.
[Кіт і лялька (великі фото)]