Богуслав
Оригинал взят у nin_gen в Богуслав
Богуслав належить до числа найцікавіших міст Київської області. Цікаве як пам’ятками архітектури, до яких належить наприклад кам’яниця першої половини XVIII ст. та церква-ротонда, великою кількістю монументів на душу населення (більше бачив хіба що у Германівці), а також цікавою пам’яткою природи - гранітним оголенням річки Рось. Заснований Богуслав був князем Ярославом Мудрим у 1032 році як форпост на оборонній лінії по річці Рось. Наприкінці XVII - на поч. XVIII ст. місто було центром Богуславського полку, а в 1796-1837 та в 1919-1923 був центром Богуславського повіту Київської губернії. Щоправда з тих часів, коли місто було адміністративним центром нічого не залишилось, а всі цінні пам’ятки належать до часів, коли Богуслав був заштатним містечком. Нині Богуслав - районний центр із населенням 17 тисяч чоловік. Не дивлячись на наявність залізничної гілки з вокзалом, добратися до Богуслав залізницею проблематично, тому краще добиратися автобусом чи маршруткою з Києва вони їдуть від а/с “Видубичі” і долають шлях менш як за дві години.
Вийшовши з маршрутки біля будівлі, в якій колись був костьол, я попрямував вулицею Шевченка до центру.
Навпроти старий одноповерховий будинок, в якій, здається, знаходиться санітарно-епідеміологічна служба.
Варто зазначити, що вулиця Шевченка має ухил, бо спускається до центру, тому всі будівлі також збудовані з урахуванням рельєфу, що далі особливо видно.
Біля роздоріжжя вулиці Шевченка і Корольова стоїть симпатичний двоповерховий будинок з магазином “Старе Місто”.
На фронтоні вказано дату - 1912 рік. На інших старих будівлях також зазначають дату будівництва.
Навпроти знаходиться найцікавіша пам’ятка Богуслава - колишня єврейська школа, або хедер.
Судячи з таблички, збудовано її у 1726 році, тобто ще за часів Польщі.
На другий поверх ведуть криті сходи.
Будівля являє собою дуже рідкісний приклад мурованої цивільної архітектури першої половини XVIII століття на Правобережжі.
Нині тут розташовано музей, який, щоправда, був зачинений.
За кам’яницею по обох боках вулиці Шевченка розташовано сквери, в одному встановлено бюст Тараса Шевченка, в іншому - пам’ятник засновникові Богуслава князю Ярославу Мудрому.
В одному з найбільших старих будинків розмістилася Богуславська міська рада
Його збудовано у 1887 році за проектом архітектора Крауса на замовлення місцевого купця Покраса.
Ще один симпатичний особняк звели двом,а роками пізніше навпроти будинку Покраса.
І знову по обох боках вулиці бачимо скверики з пам’ятниками:
В одному встановлено: пам’ятний камінь на честь богуславського полковника Самійла Самуся, активного борця за возз’єднання Правобережжя і Лівобережжя, та пам’ятний хрест на честь головного маляра Києво-Печерської Лаври Алімпія Галика, уродженця Богуслава.
У сквері навпроти монумент загиблим під час Другої Світової війни та знак у пам’ять трагедії на ЧАЕС.
Ще один симпатичний старий будинок 1909 року.
Нині тут знаходиться краєзнавчий музей, але і він був зачинений.
Біля місцевого гастроному “Ювілейний” стоїть танк Т-34, як пам’ятник визволителям міста від німецько-фашистських загарбників.
Цікаво, ця мережа магазинів підпадає під закон про декомунізацію.
Ще один цікавий старий будинок невідомого віку.
Звідсіля звертаємо по Корсунській вулиці нижче до парку.
У парку знаходяться два обеліскоподібні пам’ятники.
Один присвячений борцям за радянську владу, встановлений у 1921 році.
Інший був встановлений у 1949 році на честь партизанки-підпільниці Марини Гризун, яка була закатована ґестапівцями у 1943 році.
За легендою, вона написала кров’ю на стіні послання: «Мене, комсомолку Маринку Гризун, замучили німці 28 липня 1943 року. Товариші, помстіться, ви переможете, бо з вами Сталін». На диво, цей напис не десталінізували ні за Хрущова, ні зараз.
Повертаючись на вулицю Шевченка бачимо симпатичний будинок із магазином “Замкова гора”, збудований очевидно десь у 1990-х роках.
Ще один старий будинок.
Звідси вже можна побачити також одну з найцікавіших пам’яток Богуслава - Троїцьку церкву-ротонду, збудовану в 1832-1861 роках.
Церква складається з двох об’ємів: дзвіниці і храму-ротонди. Така композиція дуже характерна для архітектури класицизму.
На подвір’ї знаходять кілька могил, датованих 1919-1922 роками.
Загальний вигляд на церкву з північного заходу.
Саме на північний захід від церкви знаходиться музей-садиба художника Івана Максимовича Сошенка, більш відомого як друга Тараса Шевченка.
На території садиби хата, в якій у 1807 році народився Сошенко та пам’ятник йому (1982). Похований Сошенко неподалік від Богуслава, у місті Корсунь-Шевченківському.
Музей, звісно ж, був зачинений.
Поряд з музеєм величезна школа №2, одна з трьох на весь Богуслав.
Звідси по Богуславському узвозу (такий є і в Києві) виходимо до загаченої Росі.
Богуслав відомий не лише своїми архітектурними пам’ятками, але й природною пам’яткою - гранітним оголенням Українського кристалічного щита.
У цій ділянці Рось вся усіяна порогами.
На острові влаштовано ландшафтний парк “Богуславль”.
Тут прокладено доріжки і встановлено лавки з ліхтарями.
З яких можна милуватись ефектно розкиданими гранітними брилами та високим берегом Богуслава.
Звідсіля добре проглядається Троїцька церква та магазин “Замкова гора”;
У центрі парку стоїть скульптура Марусі Богуславки, легендарної української героїні XVII сторіччя, яка звільнила 711 українських козаків-невольників, які перебували в полоні протягом 30 років. Пам’ятник роботи Марії Корткевич відкрито у 1980 році.
На Острові розташовано також і автостанцію…
…і міський будинок культури. Тут він дуже великий, подібний можна побачити у сусідній Миронівці.
Навпроти БК парк із рекреаційною зоною.
Буратіно на Тортиллі.
Гребля на Росі. В бурхливих водах тут полюбляють купатися місцеві жителі, навіть старі (зверніть увагу на низ кадру)
З іншої сторони острова встановлено шлюзи та невелику гідроелектростанцію.
Механізми гес.
На південному березі стоїть велика адміністративна коробка районної ради.
Урна біля райради.
Навпроти ради раніше стояв монумент Леніну, один з найбільших у Київській області. Його неодноразово намагались повалити, але комуністи постійно відстоювали його. Демонтовано монумент лише під час ленінопаду 2014 року.
За райрадою знаходиться будинок, де жила у 1885-1887 роках Марко Вовчок. Нині тут музей з погруддям письменниці.
Також у Богуславі є пам’ятники таким письменникам, життя яких пов’язано з Богуславщиною: Шолом-Алейхем та Іван Нечуй-Левицький. Останній народився в колишньому Богуславському повіті.
А також пам’ятні знаки на честь різноманітних подій, як от хрест у пам’ять голодомору 1932-1933 років.
Воїнам, загиблим в Афганістані у 1979-1989 роках.
Та меморіал на честь загиблих у Другій Світовій війні.
Пілони пам’ятника оббиті блискучою жерстю, в яку можна дивитись як у дзеркало.
Далі трохи пройдемось углиб житлового кварталу на півдні Богуслава повз дім молитви.
Так, одразу мені не було очевидно, але в Богуславі таки є багатоповерхівки.
Навіть дев’ятиповерхівки.
Пройшовши по Миколаївській вулиці я вийшов до Свято-Миколаївського монастиря УПЦ КП.
На території пам’ятні знаки, чи то навіть меморіальні дошки на брилах на честь учасників другого зимового походу армії УНР Івана Білецького та Оверка Бондаренка.
та на честь підпільників ОУН Богуславського району.
Головний храм - будівля з червоної цегли. На жаль, у КП майже не зустріти цікавих храмів. Чи то через брак коштів, чи ще через щось.
Монастир на цьому місці існував ще з XVII ст. Муровані храми та дзвіниця були зруйновані в 1930-х роках більшовиками. Збереглись підмурки.
З гори, на якій розташовано монастир, можна побачити гарні краєвиди на протилежний берег Богуслава.
На зворотному шляху вирішив поглянути ще на одну цікавинку - пішохідний підвісний міст через Рось.
Полотно, по якому ходять пішоходи, досить вузьке, що зустрічним потокам доводиться акуратно розходитись.
На цій ділянці порогів менше, тому річка вкрита ряскою та іншими водоростями.
На зворотному шляху ще раз сфоткав БК.
На цьому все.
Богуслав належить до числа найцікавіших міст Київської області. Цікаве як пам’ятками архітектури, до яких належить наприклад кам’яниця першої половини XVIII ст. та церква-ротонда, великою кількістю монументів на душу населення (більше бачив хіба що у Германівці), а також цікавою пам’яткою природи - гранітним оголенням річки Рось. Заснований Богуслав був князем Ярославом Мудрим у 1032 році як форпост на оборонній лінії по річці Рось. Наприкінці XVII - на поч. XVIII ст. місто було центром Богуславського полку, а в 1796-1837 та в 1919-1923 був центром Богуславського повіту Київської губернії. Щоправда з тих часів, коли місто було адміністративним центром нічого не залишилось, а всі цінні пам’ятки належать до часів, коли Богуслав був заштатним містечком. Нині Богуслав - районний центр із населенням 17 тисяч чоловік. Не дивлячись на наявність залізничної гілки з вокзалом, добратися до Богуслав залізницею проблематично, тому краще добиратися автобусом чи маршруткою з Києва вони їдуть від а/с “Видубичі” і долають шлях менш як за дві години.
Вийшовши з маршрутки біля будівлі, в якій колись був костьол, я попрямував вулицею Шевченка до центру.
Навпроти старий одноповерховий будинок, в якій, здається, знаходиться санітарно-епідеміологічна служба.
Варто зазначити, що вулиця Шевченка має ухил, бо спускається до центру, тому всі будівлі також збудовані з урахуванням рельєфу, що далі особливо видно.
Біля роздоріжжя вулиці Шевченка і Корольова стоїть симпатичний двоповерховий будинок з магазином “Старе Місто”.
На фронтоні вказано дату - 1912 рік. На інших старих будівлях також зазначають дату будівництва.
Навпроти знаходиться найцікавіша пам’ятка Богуслава - колишня єврейська школа, або хедер.
Судячи з таблички, збудовано її у 1726 році, тобто ще за часів Польщі.
На другий поверх ведуть криті сходи.
Будівля являє собою дуже рідкісний приклад мурованої цивільної архітектури першої половини XVIII століття на Правобережжі.
Нині тут розташовано музей, який, щоправда, був зачинений.
За кам’яницею по обох боках вулиці Шевченка розташовано сквери, в одному встановлено бюст Тараса Шевченка, в іншому - пам’ятник засновникові Богуслава князю Ярославу Мудрому.
В одному з найбільших старих будинків розмістилася Богуславська міська рада
Його збудовано у 1887 році за проектом архітектора Крауса на замовлення місцевого купця Покраса.
Ще один симпатичний особняк звели двом,а роками пізніше навпроти будинку Покраса.
І знову по обох боках вулиці бачимо скверики з пам’ятниками:
В одному встановлено: пам’ятний камінь на честь богуславського полковника Самійла Самуся, активного борця за возз’єднання Правобережжя і Лівобережжя, та пам’ятний хрест на честь головного маляра Києво-Печерської Лаври Алімпія Галика, уродженця Богуслава.
У сквері навпроти монумент загиблим під час Другої Світової війни та знак у пам’ять трагедії на ЧАЕС.
Ще один симпатичний старий будинок 1909 року.
Нині тут знаходиться краєзнавчий музей, але і він був зачинений.
Біля місцевого гастроному “Ювілейний” стоїть танк Т-34, як пам’ятник визволителям міста від німецько-фашистських загарбників.
Цікаво, ця мережа магазинів підпадає під закон про декомунізацію.
Ще один цікавий старий будинок невідомого віку.
Звідсіля звертаємо по Корсунській вулиці нижче до парку.
У парку знаходяться два обеліскоподібні пам’ятники.
Один присвячений борцям за радянську владу, встановлений у 1921 році.
Інший був встановлений у 1949 році на честь партизанки-підпільниці Марини Гризун, яка була закатована ґестапівцями у 1943 році.
За легендою, вона написала кров’ю на стіні послання: «Мене, комсомолку Маринку Гризун, замучили німці 28 липня 1943 року. Товариші, помстіться, ви переможете, бо з вами Сталін». На диво, цей напис не десталінізували ні за Хрущова, ні зараз.
Повертаючись на вулицю Шевченка бачимо симпатичний будинок із магазином “Замкова гора”, збудований очевидно десь у 1990-х роках.
Ще один старий будинок.
Звідси вже можна побачити також одну з найцікавіших пам’яток Богуслава - Троїцьку церкву-ротонду, збудовану в 1832-1861 роках.
Церква складається з двох об’ємів: дзвіниці і храму-ротонди. Така композиція дуже характерна для архітектури класицизму.
На подвір’ї знаходять кілька могил, датованих 1919-1922 роками.
Загальний вигляд на церкву з північного заходу.
Саме на північний захід від церкви знаходиться музей-садиба художника Івана Максимовича Сошенка, більш відомого як друга Тараса Шевченка.
На території садиби хата, в якій у 1807 році народився Сошенко та пам’ятник йому (1982). Похований Сошенко неподалік від Богуслава, у місті Корсунь-Шевченківському.
Музей, звісно ж, був зачинений.
Поряд з музеєм величезна школа №2, одна з трьох на весь Богуслав.
Звідси по Богуславському узвозу (такий є і в Києві) виходимо до загаченої Росі.
Богуслав відомий не лише своїми архітектурними пам’ятками, але й природною пам’яткою - гранітним оголенням Українського кристалічного щита.
У цій ділянці Рось вся усіяна порогами.
На острові влаштовано ландшафтний парк “Богуславль”.
Тут прокладено доріжки і встановлено лавки з ліхтарями.
З яких можна милуватись ефектно розкиданими гранітними брилами та високим берегом Богуслава.
Звідсіля добре проглядається Троїцька церква та магазин “Замкова гора”;
У центрі парку стоїть скульптура Марусі Богуславки, легендарної української героїні XVII сторіччя, яка звільнила 711 українських козаків-невольників, які перебували в полоні протягом 30 років. Пам’ятник роботи Марії Корткевич відкрито у 1980 році.
На Острові розташовано також і автостанцію…
…і міський будинок культури. Тут він дуже великий, подібний можна побачити у сусідній Миронівці.
Навпроти БК парк із рекреаційною зоною.
Буратіно на Тортиллі.
Гребля на Росі. В бурхливих водах тут полюбляють купатися місцеві жителі, навіть старі (зверніть увагу на низ кадру)
З іншої сторони острова встановлено шлюзи та невелику гідроелектростанцію.
Механізми гес.
На південному березі стоїть велика адміністративна коробка районної ради.
Урна біля райради.
Навпроти ради раніше стояв монумент Леніну, один з найбільших у Київській області. Його неодноразово намагались повалити, але комуністи постійно відстоювали його. Демонтовано монумент лише під час ленінопаду 2014 року.
За райрадою знаходиться будинок, де жила у 1885-1887 роках Марко Вовчок. Нині тут музей з погруддям письменниці.
Також у Богуславі є пам’ятники таким письменникам, життя яких пов’язано з Богуславщиною: Шолом-Алейхем та Іван Нечуй-Левицький. Останній народився в колишньому Богуславському повіті.
А також пам’ятні знаки на честь різноманітних подій, як от хрест у пам’ять голодомору 1932-1933 років.
Воїнам, загиблим в Афганістані у 1979-1989 роках.
Та меморіал на честь загиблих у Другій Світовій війні.
Пілони пам’ятника оббиті блискучою жерстю, в яку можна дивитись як у дзеркало.
Далі трохи пройдемось углиб житлового кварталу на півдні Богуслава повз дім молитви.
Так, одразу мені не було очевидно, але в Богуславі таки є багатоповерхівки.
Навіть дев’ятиповерхівки.
Пройшовши по Миколаївській вулиці я вийшов до Свято-Миколаївського монастиря УПЦ КП.
На території пам’ятні знаки, чи то навіть меморіальні дошки на брилах на честь учасників другого зимового походу армії УНР Івана Білецького та Оверка Бондаренка.
та на честь підпільників ОУН Богуславського району.
Головний храм - будівля з червоної цегли. На жаль, у КП майже не зустріти цікавих храмів. Чи то через брак коштів, чи ще через щось.
Монастир на цьому місці існував ще з XVII ст. Муровані храми та дзвіниця були зруйновані в 1930-х роках більшовиками. Збереглись підмурки.
З гори, на якій розташовано монастир, можна побачити гарні краєвиди на протилежний берег Богуслава.
На зворотному шляху вирішив поглянути ще на одну цікавинку - пішохідний підвісний міст через Рось.
Полотно, по якому ходять пішоходи, досить вузьке, що зустрічним потокам доводиться акуратно розходитись.
На цій ділянці порогів менше, тому річка вкрита ряскою та іншими водоростями.
На зворотному шляху ще раз сфоткав БК.
На цьому все.