Фредрік знайшовся
Десь місяць тому я писав про свою зустріч з Фредеріком Барнетом дякуючи спілноті ua вояж Фредріка набув розголосу і от так би мовити розвиток теми
На Фейсбуці тернополянин ThieriNewman відписався за нашого каталонця. Далі копіпаста з ФБ
Сьогодні чисто випадково зустрівся з ну дуже незвичною людиною, Фредеріком Барнетом. Він з Каталонії. 17 серпня 2011 року чолов'яга стартував ровером з Данії і попрямував в сторону Португалії північним узбережжям Європи. Далі південним узбережжям до Туреччини, де у нього завершилася віза. І він змушений був поїхати бусом до Болгарії, потім до Румунії, а потім і до України. Цими днями він подорожував Тернопільщиною, побувавши в Почаєві і Тернополі.
Зараз 72-річний (!!!) шеф-кухар попрямував до Карпат через Івано-Франківську область. Не поспілкуватися з цим чоловіком було б гріхом. Говорить диким суржиком на основі англійської, німецької, француської і іспанської мов. Але порозумітися легко.
Ідея подорожувати світом його спонукала... онкологічна хвороба, яку переборов, але яка заставила його переосмислити попереднє життя. На все плюнув, крім сім'ї, звичайно і сів на велосипед. Раз в три дні старається переночувати в готелях, аби помитися. А так ночує в палатці. Дуже йому сподобалися люди. Але не сподобалися дороги і влада.
Дуже рекомендує нашим людям перестати
заглядати в писок Росії і жити власним, українським життям. На майбутнє планує поїхати після Карпат в Польщу і країни Балтики, а на зиму в Іран, Індію - там зимою тепліше.
Знаючи великий інтерес до такого роду людей власника туристичного комплексу "Орися" Святослава Угляра, не міг не запропонувати відвідати його заклад.
Гостя було нагодовано, підготовлено номер в готелі і сауна. Ага, Фредерік веде своєрідний щоденник, де бажаючі можуть залишити на його сторінках якісь побажання і вітання, свої контакти. Бачив там візитку тернопільського веломагазину, фотографію священника з Теребовлі. Не дивно, що Фредерік так полюбив наших людей за щирість, гостинність і відкритість.
Наступного ранку Фредерік, як шеф-кухар, провів майстер-клас, приготував просте, але характерне каталонське блюдо. Тортілья.
Картопля, яка підсмажується на малій кількості олії (без спецій, без цибулі) Тим часом велика кількість яєць збивається в окремій посудині
Коли картопля підсмажилась, її засипається в посуду з яйцями і перемішується, обережно, без фанатизму. Знову те все висипається в пательню (сковорідку) і смажиться на мінімальному вогні.
Потім цей картопляно-яєчний блінчик обережно перевертається через кришку пательні і смажиться з другої сторони.
А тим часом Фредерік підсмажив чорний хліб і натер часничком. That's it! Як на мене, я б додав якусь шинку чи нарізану ковбаску.
Виявляється, що всі інгредієнти, які входять в блюдо, треба готувати окремо, аби вберегти смак. Ми ж через нетерпіння все скидуємо в одну посудину і готуємо разом, втрачаючи характерні смакові якості продуктів. Є резон в цьому. Далі під сухе червоне вино була розмова про особливості української кухні очима іспанського мандрівника. Виявляється, з спостережень Фредеріка, українці, вирощуючи свині і іншу худобу, найласіші частини м'яса продають, перебиваючися вже не дуже смачними частинами. Ковбаси, шинки - це все вже із вбитим смаком свіжого м'яса. Далі ми готуємо все разом, нівелюючи смакові властивості продуктів. А потім ми то все їмо у великій кількості під важкий алкоголь. В результаті ми живемо менше, скажімо, іспанців, які їдять свіжо приготовлені продукти, багато їжі морського походження, під справжнє вино. В результаті іспанці живуть довше і щасливіше. В українських ресторанах власники стараються подати клієнтам дуже різноманітну їжу, тим самим ресторани стають подібними один до одного. В Європі пішла інша тенденція - проста народна їжа без складних соусів. І кожен ресторан готує і пропонує мінімум страв, зате їх приготування не складає проблем, не потрібно висококласних спеціалістів.
Ресторан Фредеріка в Барселоні пропонує своїм клієнтам лише лобстери і різноманітне вино. Ресторан працює 24 години на добу і за цей час приймає біля 5 сотень клієнтів. Цього достатньо, аби мати досить високі прибутки. Сусідній ресторан може спеціалізуватися на печиві, наприклад. Що ж, є у цьому зміст... Ну, а я мусів відкланятися і побажати Фредеріку успішної подорожі в Карпати, а потім знову через Тернопіль до Польщі, Білорусі, Прибалтики, потім знову Київ, Крим, звідти паромом в Іран, а там вже в Індію. Ех...
оригінвльні текст і фото на ФБ 1, 2
ЗІ щойно ThieriNewman написав в ФБ
Щойно отримав і-мейл від Фредеріка, він зараз в Карпатах. Потім буде їхати знову через Тернопіль на польський кордон. Через Польщу на північ, далі Білорусь, потім Київ, звідти в Крим, потім паромом в Іран, а далі в Індію. Педалює старий не по дєтськи!
На Фейсбуці тернополянин ThieriNewman відписався за нашого каталонця. Далі копіпаста з ФБ
Сьогодні чисто випадково зустрівся з ну дуже незвичною людиною, Фредеріком Барнетом. Він з Каталонії. 17 серпня 2011 року чолов'яга стартував ровером з Данії і попрямував в сторону Португалії північним узбережжям Європи. Далі південним узбережжям до Туреччини, де у нього завершилася віза. І він змушений був поїхати бусом до Болгарії, потім до Румунії, а потім і до України. Цими днями він подорожував Тернопільщиною, побувавши в Почаєві і Тернополі.
Зараз 72-річний (!!!) шеф-кухар попрямував до Карпат через Івано-Франківську область. Не поспілкуватися з цим чоловіком було б гріхом. Говорить диким суржиком на основі англійської, німецької, француської і іспанської мов. Але порозумітися легко.
Ідея подорожувати світом його спонукала... онкологічна хвороба, яку переборов, але яка заставила його переосмислити попереднє життя. На все плюнув, крім сім'ї, звичайно і сів на велосипед. Раз в три дні старається переночувати в готелях, аби помитися. А так ночує в палатці. Дуже йому сподобалися люди. Але не сподобалися дороги і влада.
Дуже рекомендує нашим людям перестати
заглядати в писок Росії і жити власним, українським життям. На майбутнє планує поїхати після Карпат в Польщу і країни Балтики, а на зиму в Іран, Індію - там зимою тепліше.
Знаючи великий інтерес до такого роду людей власника туристичного комплексу "Орися" Святослава Угляра, не міг не запропонувати відвідати його заклад.
Гостя було нагодовано, підготовлено номер в готелі і сауна. Ага, Фредерік веде своєрідний щоденник, де бажаючі можуть залишити на його сторінках якісь побажання і вітання, свої контакти. Бачив там візитку тернопільського веломагазину, фотографію священника з Теребовлі. Не дивно, що Фредерік так полюбив наших людей за щирість, гостинність і відкритість.
Наступного ранку Фредерік, як шеф-кухар, провів майстер-клас, приготував просте, але характерне каталонське блюдо. Тортілья.
Картопля, яка підсмажується на малій кількості олії (без спецій, без цибулі) Тим часом велика кількість яєць збивається в окремій посудині
Коли картопля підсмажилась, її засипається в посуду з яйцями і перемішується, обережно, без фанатизму. Знову те все висипається в пательню (сковорідку) і смажиться на мінімальному вогні.
Потім цей картопляно-яєчний блінчик обережно перевертається через кришку пательні і смажиться з другої сторони.
А тим часом Фредерік підсмажив чорний хліб і натер часничком. That's it! Як на мене, я б додав якусь шинку чи нарізану ковбаску.
Виявляється, що всі інгредієнти, які входять в блюдо, треба готувати окремо, аби вберегти смак. Ми ж через нетерпіння все скидуємо в одну посудину і готуємо разом, втрачаючи характерні смакові якості продуктів. Є резон в цьому. Далі під сухе червоне вино була розмова про особливості української кухні очима іспанського мандрівника. Виявляється, з спостережень Фредеріка, українці, вирощуючи свині і іншу худобу, найласіші частини м'яса продають, перебиваючися вже не дуже смачними частинами. Ковбаси, шинки - це все вже із вбитим смаком свіжого м'яса. Далі ми готуємо все разом, нівелюючи смакові властивості продуктів. А потім ми то все їмо у великій кількості під важкий алкоголь. В результаті ми живемо менше, скажімо, іспанців, які їдять свіжо приготовлені продукти, багато їжі морського походження, під справжнє вино. В результаті іспанці живуть довше і щасливіше. В українських ресторанах власники стараються подати клієнтам дуже різноманітну їжу, тим самим ресторани стають подібними один до одного. В Європі пішла інша тенденція - проста народна їжа без складних соусів. І кожен ресторан готує і пропонує мінімум страв, зате їх приготування не складає проблем, не потрібно висококласних спеціалістів.
Ресторан Фредеріка в Барселоні пропонує своїм клієнтам лише лобстери і різноманітне вино. Ресторан працює 24 години на добу і за цей час приймає біля 5 сотень клієнтів. Цього достатньо, аби мати досить високі прибутки. Сусідній ресторан може спеціалізуватися на печиві, наприклад. Що ж, є у цьому зміст... Ну, а я мусів відкланятися і побажати Фредеріку успішної подорожі в Карпати, а потім знову через Тернопіль до Польщі, Білорусі, Прибалтики, потім знову Київ, Крим, звідти паромом в Іран, а там вже в Індію. Ех...
оригінвльні текст і фото на ФБ 1, 2
ЗІ щойно ThieriNewman написав в ФБ
Щойно отримав і-мейл від Фредеріка, він зараз в Карпатах. Потім буде їхати знову через Тернопіль на польський кордон. Через Польщу на північ, далі Білорусь, потім Київ, звідти в Крим, потім паромом в Іран, а далі в Індію. Педалює старий не по дєтськи!