74. Красуня і чудовисько
Юлія Володимирівна зіткнулася з Пєтєю випадково у магазині "Санахант".
Побачивши її, Пєтя неохоче відірвався від вішалки з написом "Sale -70%", кисло посміхнувся і кинув крізь зуби:
- Прікупіцца прішла, модніца? Всьо, ужє не нада пріховивать доходи?
- Диявол! - Губи Юлії Володимирівни були стиснуті, брови нахмурені, очі метали блискавки. - Чудовисько!
Від несподіванки Пєтя випустив цінник краватки "GFF".
- Бридкий Макіавеллі!
- Юля, тока бєз рукопрікладства. Я етава не люблю! - Пєтя зробив інстинктивний крок назад, де підступна вішалка відразу боляче впилася йому у спину.
- Як ти міг! Вижити мене, найкращого прем'єра за всю історію! Людину, яка безстрашно руйнувала тіньові схеми! Ти зрадив ідеали майдану!
- Я тут совєршєнно не прі чьом! Оні самі зраділісь.
- Мерзенний тип!
- Ти насправєдліва ко мнє! Меня тоже таво... в отставку... Даже ордєна на прощаніє не далі. Ілі грамотку. І мандат тю-тю...
- Розбити мені серце, зруйнувати моє життя, мою віру - і все задля того, щоб утриматися на своїй паршивій посаді кума!
- Юля, посада не такая уж і паршівая...
- Як ти міг... - потворила Юлія Володимирівна і важко опустилася на пуфік. На очах її блиснули сльози.
Пєтя розгублено розвів руками.
- Ти ета... не плач, а? - обережно сказав він. - Ещьо станєш прем'єром. Дєло молодоє. Виграєш вибори - бац! - і оп'ять в дамкі! - Пєтя фальшиво хохотнув і витер спітнілого лоба рукавом піджака "Pal Zaleri", що вісив на вішалці.
- Хіба ти можеш зрозуміти! Ти, людина, яка не знає, що таке честь і совість! - Юлія Володимирівна схлипнула і занурила голову у футболку "Costume National", яку тримала у руці.
Пєтя, продовжуючи бурмотіти щось заспокійливо-нейтральне, обережно бочком почав рухатися вздовж вішалок до виходу, поступово прискорюючи ходу.
Коли він остаточно зник, з-за колони вийшов Коля, Юлія Володимирівна побачила його краєм ока, але продовжувала гірко ридати, витираючи сльози футболкою. Горе, образа душили її, було страшено прикро за себе, за країну, але її здивувало, що Коля мовчав. Вона вимушена була відірватися від футболки. І тоді побачила, що очі Колі сповнені сльоз.
- Щось трапилося? - запитала вона.
- Не говоріть зі мною... А, пропади воно все пропадом! - голосно схлипнув Коля, витяг з кишені хустинку, витер очі. - Нічого не можу з собою зробити! - Він щосили шморгнув у хусточку. - Стало трохи краще, але, клянуся Богом, ви мене приголомшили, вбили наповал!
- Ти чув нашу розмову? О, Пєтя, цей трусливий інтриган, втік як заєць.
- Причому тут заєць? Річ у вас. Ви перевернули мені душу. Політологи праві, чорт забирай, ви найкраща.
- Дякую, Коля.
- Я знав, знав... Але щоб так! Я ледь не з'їв сорочку "Lagerfeld" від гніву, моє серце розривалося на шматки, коли я слухав вашу розмову з цим негідником. Ви справжня зірка. І завжди нею будете. Щоб не стояло на вашому шляху. - Коля ще раз шмигнув носом.
- Будеш моїм соратником? - запитала Юлія Володимирівна, зазирнувши колишньому гуманітарному віце в очі.
Коля енергійно кивнув головою.
- Надійним і вірним соратником, - додала Юлія Володимирівна. Вона встала, подивилася навколо і голосно крикнула: - Продавець! Я хочу купити ось цю футболку!
Побачивши її, Пєтя неохоче відірвався від вішалки з написом "Sale -70%", кисло посміхнувся і кинув крізь зуби:
- Прікупіцца прішла, модніца? Всьо, ужє не нада пріховивать доходи?
- Диявол! - Губи Юлії Володимирівни були стиснуті, брови нахмурені, очі метали блискавки. - Чудовисько!
Від несподіванки Пєтя випустив цінник краватки "GFF".
- Бридкий Макіавеллі!
- Юля, тока бєз рукопрікладства. Я етава не люблю! - Пєтя зробив інстинктивний крок назад, де підступна вішалка відразу боляче впилася йому у спину.
- Як ти міг! Вижити мене, найкращого прем'єра за всю історію! Людину, яка безстрашно руйнувала тіньові схеми! Ти зрадив ідеали майдану!
- Я тут совєршєнно не прі чьом! Оні самі зраділісь.
- Мерзенний тип!
- Ти насправєдліва ко мнє! Меня тоже таво... в отставку... Даже ордєна на прощаніє не далі. Ілі грамотку. І мандат тю-тю...
- Розбити мені серце, зруйнувати моє життя, мою віру - і все задля того, щоб утриматися на своїй паршивій посаді кума!
- Юля, посада не такая уж і паршівая...
- Як ти міг... - потворила Юлія Володимирівна і важко опустилася на пуфік. На очах її блиснули сльози.
Пєтя розгублено розвів руками.
- Ти ета... не плач, а? - обережно сказав він. - Ещьо станєш прем'єром. Дєло молодоє. Виграєш вибори - бац! - і оп'ять в дамкі! - Пєтя фальшиво хохотнув і витер спітнілого лоба рукавом піджака "Pal Zaleri", що вісив на вішалці.
- Хіба ти можеш зрозуміти! Ти, людина, яка не знає, що таке честь і совість! - Юлія Володимирівна схлипнула і занурила голову у футболку "Costume National", яку тримала у руці.
Пєтя, продовжуючи бурмотіти щось заспокійливо-нейтральне, обережно бочком почав рухатися вздовж вішалок до виходу, поступово прискорюючи ходу.
Коли він остаточно зник, з-за колони вийшов Коля, Юлія Володимирівна побачила його краєм ока, але продовжувала гірко ридати, витираючи сльози футболкою. Горе, образа душили її, було страшено прикро за себе, за країну, але її здивувало, що Коля мовчав. Вона вимушена була відірватися від футболки. І тоді побачила, що очі Колі сповнені сльоз.
- Щось трапилося? - запитала вона.
- Не говоріть зі мною... А, пропади воно все пропадом! - голосно схлипнув Коля, витяг з кишені хустинку, витер очі. - Нічого не можу з собою зробити! - Він щосили шморгнув у хусточку. - Стало трохи краще, але, клянуся Богом, ви мене приголомшили, вбили наповал!
- Ти чув нашу розмову? О, Пєтя, цей трусливий інтриган, втік як заєць.
- Причому тут заєць? Річ у вас. Ви перевернули мені душу. Політологи праві, чорт забирай, ви найкраща.
- Дякую, Коля.
- Я знав, знав... Але щоб так! Я ледь не з'їв сорочку "Lagerfeld" від гніву, моє серце розривалося на шматки, коли я слухав вашу розмову з цим негідником. Ви справжня зірка. І завжди нею будете. Щоб не стояло на вашому шляху. - Коля ще раз шмигнув носом.
- Будеш моїм соратником? - запитала Юлія Володимирівна, зазирнувши колишньому гуманітарному віце в очі.
Коля енергійно кивнув головою.
- Надійним і вірним соратником, - додала Юлія Володимирівна. Вона встала, подивилася навколо і голосно крикнула: - Продавець! Я хочу купити ось цю футболку!