70. Хало

Sep 08, 2005 14:33

- Та підніміть вже хоч хтось! - гаркнула Юлія Володимирівна у слухавку. - Нема мене! Коментарі будуть пізніше! Я все розповім, але не зараз! - прикрикнула вона на свого прес-секретаря Чепіногу, що мав необережність зазирнути до кабінету. На мобільні, стаціонарні, урядові, секретні, приватні та всі інші телефони, які безперервно дзвонили з самого ранку, вона уваги не звертала.
Нарешті на тому кінці підняли слухавку.
- Ало! - зраділа Юлія Володимирівна.
- Хало, - відповіли їй.
- Криниця Гурська? - уточнила Юлія Володимирівна.
- Слухам, - відповіли їй.
Не гаючи часу Юлія Володимирівна заговорила добре поставленим голосом, інколи зазираючи у заздалегідь підготовані тезиси:
- Дякую за визнання моїх скромних заслуг. Куди б не закинуло мене життя, я завжди керувалася інтересами державними, інтересами народу....
Юлія Володимирівна впевнено говорила хвилин десять. Коли мовчання на іншому кінці трохи затягнулося, вона обережно перепитала:
- Ви мене слухаєте?
- Так, - відповіли їй.
- Коротше, я погоджуююся на посаду прем'єр-міністра Центральної і Східної Європи, - триумфальним акордом завершила свій телефонний виступ Юлія Володимирівна.
- Хало, - відповіли їй.


Previous post Next post
Up