Епізод 21. Булава.
- Добрий день, Юрій Іванич, - сказав у слухавці невідомий незнайомим голосом.
-Добрий, - погодився Юра. Хоча нічого доброго від цього дня він уже не сподівався.
- Дякую, що погодились приділити мені кілька хвилин вашої уваги. Я - представник Національно-Визвольного блоку Шухевича і Щокіна "Бог і Україна понад усе", звати мене... - ім'я і прізвище пролунали нерозбірливо.
- Ага. І чого вам треба?
- Розумієте... Ви знаєте, ми є прихильниками відновлення в Україні гетьманату. Ну, як у часи Скоропадського. З особистою відповідальністю Гетьмана за все, що твориться в країні.
- І?
- Можливо, вас це здивує... - невідомий витримав паузу. - Ми вирішили запропонувати вам стати нашою кандидатурою на гетьманську булаву.
- М-мене? - таки здивувався Юра. - На булаву? Чому мене?
- Бачите... Ви, напевно, в курсі, що Україна сьогодні повністю підконтрольна юдо-нацистам та організованим угрупуванням єврейської злочинності.
Юра змовчав.
- Подивіться: Тимошенко - хто вона? Батько неясний, бабуся єврейка. Пінчук - єврей. Ахметов... Такими багатими не-євреї не бувають. Янукович - прізвище говорить саме за себе. Ющенко... Ну, це очевидно. Порошенко, Червоненко, Жванія, Мартиненко - і не приховують. Вітренко? Ясно. Литвин? Такими хитрими тільки євреї бувають. Мороз, Симоненко - комуняки, а це, як відомо, теж єврейська організація... Матвієнко, Томенко, Зінченко, Тигипко - комсомольці, та сама банда... Кого я забув?
- Левка Лук'яненка, - іронічно підказав Юра.
- О! Лук'яненко! З понтом козак, - зрадів невідомий. - Отак вони завжди й маскуються!
- Добре, нехай так, а до чого тут я?
- Та до того, - урочисто відповів невідомий, - що кругом одні євреї, і ми, проаналізувавши весь український політичний істеблішмент, зрозуміли, що саме ви - єдиний, у кому ми можемо бути впевнені. У вас усе на обличчі написано. Ви уявляєте, якщо ми когось оберемо, він стане Гетьманом, а потім виявиться, що він...
- Неприємно, - погодився Юра.
- То ви згодні?
Юра трохи помовчав, добираючи слова. Потім обережно запитався:
- А якщо я відмовлюся, що буде?
- Ясно, - з тугою в голосі сказав невідомий. - Відповідаєте запитанням на запитання. Значить, і ви... Ех...
Він ще кілька разів непідробно зітхнув і кинув слухавку. Юра ще кілька секунд замислено слухав короткі гудки.
-Добрий, - погодився Юра. Хоча нічого доброго від цього дня він уже не сподівався.
- Дякую, що погодились приділити мені кілька хвилин вашої уваги. Я - представник Національно-Визвольного блоку Шухевича і Щокіна "Бог і Україна понад усе", звати мене... - ім'я і прізвище пролунали нерозбірливо.
- Ага. І чого вам треба?
- Розумієте... Ви знаєте, ми є прихильниками відновлення в Україні гетьманату. Ну, як у часи Скоропадського. З особистою відповідальністю Гетьмана за все, що твориться в країні.
- І?
- Можливо, вас це здивує... - невідомий витримав паузу. - Ми вирішили запропонувати вам стати нашою кандидатурою на гетьманську булаву.
- М-мене? - таки здивувався Юра. - На булаву? Чому мене?
- Бачите... Ви, напевно, в курсі, що Україна сьогодні повністю підконтрольна юдо-нацистам та організованим угрупуванням єврейської злочинності.
Юра змовчав.
- Подивіться: Тимошенко - хто вона? Батько неясний, бабуся єврейка. Пінчук - єврей. Ахметов... Такими багатими не-євреї не бувають. Янукович - прізвище говорить саме за себе. Ющенко... Ну, це очевидно. Порошенко, Червоненко, Жванія, Мартиненко - і не приховують. Вітренко? Ясно. Литвин? Такими хитрими тільки євреї бувають. Мороз, Симоненко - комуняки, а це, як відомо, теж єврейська організація... Матвієнко, Томенко, Зінченко, Тигипко - комсомольці, та сама банда... Кого я забув?
- Левка Лук'яненка, - іронічно підказав Юра.
- О! Лук'яненко! З понтом козак, - зрадів невідомий. - Отак вони завжди й маскуються!
- Добре, нехай так, а до чого тут я?
- Та до того, - урочисто відповів невідомий, - що кругом одні євреї, і ми, проаналізувавши весь український політичний істеблішмент, зрозуміли, що саме ви - єдиний, у кому ми можемо бути впевнені. У вас усе на обличчі написано. Ви уявляєте, якщо ми когось оберемо, він стане Гетьманом, а потім виявиться, що він...
- Неприємно, - погодився Юра.
- То ви згодні?
Юра трохи помовчав, добираючи слова. Потім обережно запитався:
- А якщо я відмовлюся, що буде?
- Ясно, - з тугою в голосі сказав невідомий. - Відповідаєте запитанням на запитання. Значить, і ви... Ех...
Він ще кілька разів непідробно зітхнув і кинув слухавку. Юра ще кілька секунд замислено слухав короткі гудки.