(Не)закінчена справа
Володя обоговорював з піар відділом перспективи використання пісні "МИ" - не бидло, "МИ" - не козли" аж раптова думка, промайнувши в його голові, змусила хутко підскочити і вибігти геть з переговорної зали, і далі взагалі з будинку прямо на вулицю.
-Таксі! Таксі! - кричав Володя. Рукав його елегантного піджаку злетав то вгору то вниз, ледь встигаючи за рукою.
-Грушевського! Верховна Рада! - і зім'яті нервовим порухом купюри летять до крісла водія.
Машина зупиняеться. Володя похапцем вистрибує з таксо. Кришиво недоталого снігу розлітається з-під чорних спікерових черевиків, весело блищить всіма кольорами веселки під весняним сонечком. Володя не помічає цього. Володя біжить. Гоцає бетон плит при вході, дзвінко лунає паркет коридорів, звук б'ється о стіни, лунає знову. Володя біжить. Дихання рівне, на чолі поодинокі краплі поту. Майже тут, от вже кулуари... Володя перечіпляється за кулуари,ледь не падає, проте втримується і вбігає до сесійної зали.
Так і є. Лампи в залі горять втомленим тьмяно-коричнево-жовтим світлом - акумулятори майже на нулі. Володя сідає за спікерське крісло, викликає консоль і клацає клавішами.
session() - зеленими літерами висвічує табло.
Володя тисне Enter.
*session 9 sklykannya 4* - видає табло.
Володя клацає далі.
session_destroy() - зелені літера за літерою з'являються на табло.
Володя тисне Enter.
В залі гасне світло. На даху Верховної Ради відстрілюється екрануюча оболонка з фотоелементів сонячних батарей. Величезна будівля мовчки всотує енергію. В темряві чутно ляскання долоні по долоні людини, що вдало впоралося з роботою.
-Таксі! Таксі! - кричав Володя. Рукав його елегантного піджаку злетав то вгору то вниз, ледь встигаючи за рукою.
-Грушевського! Верховна Рада! - і зім'яті нервовим порухом купюри летять до крісла водія.
Машина зупиняеться. Володя похапцем вистрибує з таксо. Кришиво недоталого снігу розлітається з-під чорних спікерових черевиків, весело блищить всіма кольорами веселки під весняним сонечком. Володя не помічає цього. Володя біжить. Гоцає бетон плит при вході, дзвінко лунає паркет коридорів, звук б'ється о стіни, лунає знову. Володя біжить. Дихання рівне, на чолі поодинокі краплі поту. Майже тут, от вже кулуари... Володя перечіпляється за кулуари,ледь не падає, проте втримується і вбігає до сесійної зали.
Так і є. Лампи в залі горять втомленим тьмяно-коричнево-жовтим світлом - акумулятори майже на нулі. Володя сідає за спікерське крісло, викликає консоль і клацає клавішами.
session() - зеленими літерами висвічує табло.
Володя тисне Enter.
*session 9 sklykannya 4* - видає табло.
Володя клацає далі.
session_destroy() - зелені літера за літерою з'являються на табло.
Володя тисне Enter.
В залі гасне світло. На даху Верховної Ради відстрілюється екрануюча оболонка з фотоелементів сонячних батарей. Величезна будівля мовчки всотує енергію. В темряві чутно ляскання долоні по долоні людини, що вдало впоралося з роботою.