Історія №52
Пані Таракан червоніла. Адже всі, хто сидів в приймальні Анатолія Кириловича, чули з його кабінету якісь підозрілі стони.
В цей час Кінах вп"яте передивлявся копію порнофільма "Юлія", який йому із вранішньою поштою передали з приймальні Порошенка. На сцені у басейні Перший віце поставив магнітофон на паузу, дістав з шухлядки коньячок і трошки відсьорбнув. "Живуть же люді!" - чомусь подумав урядовець.
Раптом задзвонив телефон.
- Толік, прівєт! - забринчав у слухавці голос, не зіпсутий шоколадом.
- ААА. Ето ти?
- Я.
- Нєа. "Я" жівьот в другом мєстє.
- Ні хуя сєбє. У тєбя іщо і чуство юмора єсть? Ну, тєм лучше.
- Для кого.
- Для всєх. Про Юлю знаєш?
- Да вот смотрю.
- Что смотріш?
- Ну ето... - тут Кінах почервонів і сам.
- Ето в смислє ето?
- В смислє кіно.
- Дурачок, ми ійо хотім подвінуть. Помніш наш уговор?
- Кто староє помянєт?
- Ладно, слишу, что помніш... До связі...
В цей час Кінах вп"яте передивлявся копію порнофільма "Юлія", який йому із вранішньою поштою передали з приймальні Порошенка. На сцені у басейні Перший віце поставив магнітофон на паузу, дістав з шухлядки коньячок і трошки відсьорбнув. "Живуть же люді!" - чомусь подумав урядовець.
Раптом задзвонив телефон.
- Толік, прівєт! - забринчав у слухавці голос, не зіпсутий шоколадом.
- ААА. Ето ти?
- Я.
- Нєа. "Я" жівьот в другом мєстє.
- Ні хуя сєбє. У тєбя іщо і чуство юмора єсть? Ну, тєм лучше.
- Для кого.
- Для всєх. Про Юлю знаєш?
- Да вот смотрю.
- Что смотріш?
- Ну ето... - тут Кінах почервонів і сам.
- Ето в смислє ето?
- В смислє кіно.
- Дурачок, ми ійо хотім подвінуть. Помніш наш уговор?
- Кто староє помянєт?
- Ладно, слишу, что помніш... До связі...