Запис №8:Дух
Рипнула віконна рама - це відкрилося велике вікно у кабінеті Голови Секретаріату Президента. „Фу” - думав господар кабінету стоячи біля вікна - „ вже протхлося усе запахом баби Параски” - і вдихнув повні легені свіжого осіннього повітря. „Учора навіть дружина помітила цей запах. Як же високих гостей приймати? Треба Юрі звякнути” - вирішив Олег Борисович і набрав Юру.
- Салам алейкум, батоно Юрій Іванович - каверзно привітався Голова Секретаріату.
- Слухай, не починай тут поліглотнічати, мене вже моя секретарка латиною дістала, - незадоволено відповів Юра
- Добре не буду, - Олег Борисович усміхнувся і продовжив - мені тут ти потрібен як високий фахівець.
- У якій кваліфікації? - запитав прем’єр-міністр.
- В магічній, - намагався заінтригувати Юру екс-держсек, - треба дух баби Параски з приміщення вигнати. Заважає він нашій конструктивній роботі.
- Не можу, я вже ходив до Юлі виганяти, так там усі свої снасті і виснажив
- Як? До Юлі? Шо ж ти ворогам допомагаєш? - обурився Рибачук.
- Ну, тут хто платить той і танцює, магія вона людей не розрізняє, - виправдовувався Юрій Іванович.
- Все, Юра, ти попав! - прокричав у слухавку пан Олег - я думав просити Вождя про відтермінування створення кабміну, а тепер ти будеш вичитаний по всіх статтях. Фігово ти починаєш справу, Юра!!
- Та я... та я..., - почав було Єхануров, але було пізно.
Голова Секретаріату перервав звязок, сів за свій робочий стіл і почав напружено думати. „Може до Наталі Михайлівни звернутися, вона, кажуть, теж може,” - припустив Олег Борисович -„але потім же і від її духу теж не оберешся”. Рибачук депресивно поклав голову на долоні. Дух баби Параски в’їдався йому у ніс і не дава більше ні про що думати.
Рипнули двері і у кабінет Голови Секретаріату Президента зайшла прибиральниця. Вона підійшла до кутка, де стояла котяча вбиральня, узяла картонку з піском і винесла її з кабінету. Запах зник. Олег Борисович довго принюхувався, не вірячи тому, що відбулося, але жодних ознак попередньої проблеми відчути вже не зміг. Голова задоволено посміхнувся і подумав: „А скільки ж Юра одержав, підробляючи асенізатором у Карагьоса? Треба йому звякнути”. Пан Олег знову набрав прем”єра.
- Салам алейкум, батоно Юрій Іванович - каверзно привітався Голова Секретаріату.
- Слухай, не починай тут поліглотнічати, мене вже моя секретарка латиною дістала, - незадоволено відповів Юра
- Добре не буду, - Олег Борисович усміхнувся і продовжив - мені тут ти потрібен як високий фахівець.
- У якій кваліфікації? - запитав прем’єр-міністр.
- В магічній, - намагався заінтригувати Юру екс-держсек, - треба дух баби Параски з приміщення вигнати. Заважає він нашій конструктивній роботі.
- Не можу, я вже ходив до Юлі виганяти, так там усі свої снасті і виснажив
- Як? До Юлі? Шо ж ти ворогам допомагаєш? - обурився Рибачук.
- Ну, тут хто платить той і танцює, магія вона людей не розрізняє, - виправдовувався Юрій Іванович.
- Все, Юра, ти попав! - прокричав у слухавку пан Олег - я думав просити Вождя про відтермінування створення кабміну, а тепер ти будеш вичитаний по всіх статтях. Фігово ти починаєш справу, Юра!!
- Та я... та я..., - почав було Єхануров, але було пізно.
Голова Секретаріату перервав звязок, сів за свій робочий стіл і почав напружено думати. „Може до Наталі Михайлівни звернутися, вона, кажуть, теж може,” - припустив Олег Борисович -„але потім же і від її духу теж не оберешся”. Рибачук депресивно поклав голову на долоні. Дух баби Параски в’їдався йому у ніс і не дава більше ні про що думати.
Рипнули двері і у кабінет Голови Секретаріату Президента зайшла прибиральниця. Вона підійшла до кутка, де стояла котяча вбиральня, узяла картонку з піском і винесла її з кабінету. Запах зник. Олег Борисович довго принюхувався, не вірячи тому, що відбулося, але жодних ознак попередньої проблеми відчути вже не зміг. Голова задоволено посміхнувся і подумав: „А скільки ж Юра одержав, підробляючи асенізатором у Карагьоса? Треба йому звякнути”. Пан Олег знову набрав прем”єра.