Нестор і перший дзвоник. Історія №013.
Нестор стояв біля відчиненого вікна і млосно мружився в лагідних промінчиках вересневого сонця. О, як він любив цю пору! Цю м‘яку небесну голубінь, ледь відчутну терпкість у повітрі, темно-зелене листя, яке подекуди вже торкнулася іржа, дзвінкі вигуки дітей у дворі, сигнали авто за рогом. Все це наповнювало Нестора хвилюючим передчуттям. Завтра знову, після довгих канікул, пролунає дзвоник і галасливий натовп депутатів бадьоро посуне у білосніжне, вимите приміщення Верховної Ради. Коридори наповняться веселим гамором, всі будуть вітатися, цілуватися, порівнюватися засмагами, розповідати, як провели літо.
«Треба як слід приготуватися», - подумав Нестор, зосереджено прасуючи костюм від «Бріоні». Потім він тонесенько нагострив олівці, склав до портфелю «органайзер» в косу лінійку, дихнув на картку для голосувань і протер її хустинкою.
В потайну кишеню заховав цигарки, щоб з Добкіним на перервах між засіданнями покурити в туалеті. Далі в ту саму кишеню поклав карти з голими жінками. Нестор дуже любив «підкидного», але Добкін в цю гру не вмів, тому постійно доводилося грати у «вєрю-нєвєрю». Добкін завжди програвав, бо займався переважно тим, що роздивлявся карти і вигукував: «Нє вєрю своім глазам!».
Нестор не знав розкладу засідань, тому не виключив, що фізичне виховання може початися з першого ж дня, відтак наготував торбинку з боксерськими рукавицями і кедами. Потім він згадав, що улюбленого його спаринг-партнера Женю та кілька десятків інших однокашників за гарне навчання і поведінку ще в третій четверті перевели до Кабміну. І він вже не побачить балакуна і шибайголову Колю, втомленого життям мажора Серьожу, вундеркінда-простачка Юрка. Він вже не прокричить у спину товстуну Пєті, коли той в кутку «на ничку» буде їсти шоколадки: «Жир-трєст-сатана - два удара і хана!».
З одного боку, це добре - Нестор тепер залишається першим хлопцем на весь парламент. Але з іншого, яке це вже має значення, якщо першу красуню Юлю також перевели. Перед ким тепер випендрюватись?
«Але має прийти велика кількість «новеньких». От я їм зроблю!», - зловтішно подумав Нестор, ховаючи до портфелю пакетик з канцелярськими кнопками. В Несторі прокинувся «западліст», він вирішив старості Вові покласти на крісло мокру ганчірку, а колишньому дружбану Волкову напихати сірників в щілину для картки голосування.
За всіма цими клопотами проминув день і прийшов вечір. Нестор вирішив рано лягти спати, щоб відпочити. Останні промені сідаючого сонця швидко пробіглись по стінах, напрасований костюм висів на стільці, поруч стояли до блиску налаковані черевики і пухкий зібраний портфель.
«Треба буде не забути купити квітів заслуженій вчительці України Тамарі Сергіївні Прошкуратовій», - подумав Нестор засипаючи.
«Треба як слід приготуватися», - подумав Нестор, зосереджено прасуючи костюм від «Бріоні». Потім він тонесенько нагострив олівці, склав до портфелю «органайзер» в косу лінійку, дихнув на картку для голосувань і протер її хустинкою.
В потайну кишеню заховав цигарки, щоб з Добкіним на перервах між засіданнями покурити в туалеті. Далі в ту саму кишеню поклав карти з голими жінками. Нестор дуже любив «підкидного», але Добкін в цю гру не вмів, тому постійно доводилося грати у «вєрю-нєвєрю». Добкін завжди програвав, бо займався переважно тим, що роздивлявся карти і вигукував: «Нє вєрю своім глазам!».
Нестор не знав розкладу засідань, тому не виключив, що фізичне виховання може початися з першого ж дня, відтак наготував торбинку з боксерськими рукавицями і кедами. Потім він згадав, що улюбленого його спаринг-партнера Женю та кілька десятків інших однокашників за гарне навчання і поведінку ще в третій четверті перевели до Кабміну. І він вже не побачить балакуна і шибайголову Колю, втомленого життям мажора Серьожу, вундеркінда-простачка Юрка. Він вже не прокричить у спину товстуну Пєті, коли той в кутку «на ничку» буде їсти шоколадки: «Жир-трєст-сатана - два удара і хана!».
З одного боку, це добре - Нестор тепер залишається першим хлопцем на весь парламент. Але з іншого, яке це вже має значення, якщо першу красуню Юлю також перевели. Перед ким тепер випендрюватись?
«Але має прийти велика кількість «новеньких». От я їм зроблю!», - зловтішно подумав Нестор, ховаючи до портфелю пакетик з канцелярськими кнопками. В Несторі прокинувся «западліст», він вирішив старості Вові покласти на крісло мокру ганчірку, а колишньому дружбану Волкову напихати сірників в щілину для картки голосування.
За всіма цими клопотами проминув день і прийшов вечір. Нестор вирішив рано лягти спати, щоб відпочити. Останні промені сідаючого сонця швидко пробіглись по стінах, напрасований костюм висів на стільці, поруч стояли до блиску налаковані черевики і пухкий зібраний портфель.
«Треба буде не забути купити квітів заслуженій вчительці України Тамарі Сергіївні Прошкуратовій», - подумав Нестор засипаючи.