Нестор і нічні емоції. Історія №008
Нестор дуже довго чекав цього моменту. Фактично після призначення Юлі прем’єром вони лише кілька раз бачилися в раді, поруч було багато людей, він не міг навіть як слід наблизитися, заглянути у очі. А зараз ця можливість бала як ніколи реальною.
Нестор підтюпцем чимчикував довгими коридорами Кабміну. Попереду йшли Медведчук з Коломойcьким, за ними, не дивлячись один на одного, сунули Суркіс з Бродським. Бродський сопів і потів. Нестор замикав процесію. Перед кабінетом Юлі, Медведчук наказав Нестору: “Чекай тут!”. Всі, крім Нестора, зайшли до приймальні.
Нестор сів на стілець в коридорі і вслухався опівночну кабмінівську тишу. Десь далеко почувся радісний гул, закінчилося засідання Уряду. Міністри весело один одного з чимось вітали. Через деякий час Нестор почув стукіт підборів по сходах. Серце забилося частіше, Нестор підвівся. В кінці коридору з’явилася Юля, вона йшла швидко, під пахвою несла теки з документами, з яких, як здалося Нестору, виглядала лялька з кудлатою головою, щось золоте поблискувало у ляльки на обличчі. Юля не зронивши слова, ні глянувши в його бік пройшла повз нього до кабінету.
Через деякий час звідти пролунав спів “Ще не вмерла Україна”, потім загадкове шепотіння. Все це продовжувалося хвилин десять, після чого гості почали мовчки покидати кабінет. Нестора ніхто за собою не кликав, тому він лишився чекати далі.
За кілька хвилин вийшла Юля.
- Юля! - підскочив Нестор.
- Так, Несторе Івановичу? - її холодний погляд на мить потеплів.
- Може повечеряємо разом? - ніяково запропонував Нестор.
- У мене дієта, - відповіла Юля і через паузу додала, - ну хіба що чаю.
- Так, чаю! - зрадів Нестор і вже попрямував до виходу, як раптом у Юлі озвався мобільний. Вона піднесла слухавку до вуха. В слухавці чийсь голос швидко торохтів щось про НФЗ, суддю Хандуріна і ще щось. Судячи з діаспорного акценту Нестор здогадався, що дзвонив Зварич.
- Ні, сьогодні не вийде, - сказала Юля і повернулася до кабінету. Нестору на якусь мить здалося, що в її очах блиснула сльоза.
На наступний день Нестор дивився репортаж з прес-конференції Юлі. У нього вкотре защеміло серце, коли Юля чітким голосом почала: «Зараз ви дізнаєтесь, якими нічними емоціями я живу». Але після короткої паузи Юля знову почала про чоловіка, Пінчука і феросплави. Вдень вона завжди могла контролювати емоції.
Нестор підтюпцем чимчикував довгими коридорами Кабміну. Попереду йшли Медведчук з Коломойcьким, за ними, не дивлячись один на одного, сунули Суркіс з Бродським. Бродський сопів і потів. Нестор замикав процесію. Перед кабінетом Юлі, Медведчук наказав Нестору: “Чекай тут!”. Всі, крім Нестора, зайшли до приймальні.
Нестор сів на стілець в коридорі і вслухався опівночну кабмінівську тишу. Десь далеко почувся радісний гул, закінчилося засідання Уряду. Міністри весело один одного з чимось вітали. Через деякий час Нестор почув стукіт підборів по сходах. Серце забилося частіше, Нестор підвівся. В кінці коридору з’явилася Юля, вона йшла швидко, під пахвою несла теки з документами, з яких, як здалося Нестору, виглядала лялька з кудлатою головою, щось золоте поблискувало у ляльки на обличчі. Юля не зронивши слова, ні глянувши в його бік пройшла повз нього до кабінету.
Через деякий час звідти пролунав спів “Ще не вмерла Україна”, потім загадкове шепотіння. Все це продовжувалося хвилин десять, після чого гості почали мовчки покидати кабінет. Нестора ніхто за собою не кликав, тому він лишився чекати далі.
За кілька хвилин вийшла Юля.
- Юля! - підскочив Нестор.
- Так, Несторе Івановичу? - її холодний погляд на мить потеплів.
- Може повечеряємо разом? - ніяково запропонував Нестор.
- У мене дієта, - відповіла Юля і через паузу додала, - ну хіба що чаю.
- Так, чаю! - зрадів Нестор і вже попрямував до виходу, як раптом у Юлі озвався мобільний. Вона піднесла слухавку до вуха. В слухавці чийсь голос швидко торохтів щось про НФЗ, суддю Хандуріна і ще щось. Судячи з діаспорного акценту Нестор здогадався, що дзвонив Зварич.
- Ні, сьогодні не вийде, - сказала Юля і повернулася до кабінету. Нестору на якусь мить здалося, що в її очах блиснула сльоза.
На наступний день Нестор дивився репортаж з прес-конференції Юлі. У нього вкотре защеміло серце, коли Юля чітким голосом почала: «Зараз ви дізнаєтесь, якими нічними емоціями я живу». Але після короткої паузи Юля знову почала про чоловіка, Пінчука і феросплави. Вдень вона завжди могла контролювати емоції.