КОЛЯ. ЧАСТИНА СТО ДЕСЯТА
Якось Коля вирішив відпочити.
- Мене тиждень не буде, - давав він настанови улюбленій помічниці Оленці, - дзвонити лише в екстрених випадках.
- А екстрені - це які?, - не зрозуміла Оленка.
- Екстрені - це коли Кличко офіційно оголосить про участь в виборах мера, - пояснив Коля, - все інше - мене не цікавить, - сказав Коля, і перекинув через руку чорний плащ, - ну, будемо прощатись.
Несподівано двері кабінету відкрились і до кімнати широкими кроками зайшов Юрій Михайлович Бродський, тримаючи в руках чорний целофановий кульок, з якого на підлогу капали темні краплі. В Кульку лежало щось важке
- Микола!
- Я вже у відпустці, - перебив його Коля, і ступив крок назад.
- Микола! Конкурс может праваліцца!, - голосно сказав Юрій Михайлович, - Юля сказала. Нєт, Юля пріказала, штоб ми нє дапустілі срива конкурса па Кріварожсталі.
- Ну так а які там можуть бути проблеми?, - спокійно запитав Коля.
- Без галави фонда держмайна нічєво не палучіца, - сказав Бродський, - ладна, ти успакойся, голаву я парішал, - Юрій Михайлович косо подивився на свій кульок, - нужна, штоби ктота заньос єйо в Фонд.
- Ні, я не можу, - ледь чутно тримтячими губами промовила Оленка
- Я у відпустці, - додав Коля.
- Вот бєздєльнікі, - гарячково гаркнув Юрій Михайлович і вийшов з кімнати, гримнувши дверима.
- Так, і тримайся подалі від Бродського, - Коля дав останню настанову своїй помічниці і пішов у відпустку.
ВСІ ПОПЕРЕДНІ ІСТОРІЇ З 1 по 60 ===>>> ТУТ
ПОЧИНАЮЧИ З 61 ===>>> ТУТ