КОЛЯ. ЧАСТИНА СТО СЬОМА
Якось Коля гуляв у Маріїнському парку та збирав осінні листочки для гербарію. Несподівано він помітив чоловіка з великим важким рюкзаком на плечах. Чоловік порпався лопатою в клумбах парку. Щось шукав.
- Доброго дня, - привітався Коля, - хробаків на рибалку копаєте?
Чоловік обернувся, і Коля з несподіванки зробив крок назад. Перед ним стояв міністр фінансів Віктор Михайлович Пинзеник.
- Ти?, - видавив з себе Коля.
- Прийшов час збирати каміння, - механічно сказав Віктор Михайлович, і нахилившись підняв вириту щойно каменюку, - ось, бачиш, - показав він її Колі, - хтось тут порозкидав.
- Вітя, що з тобою?
Віктор Михайлович кинув камінь до рюкзака, а потім обернувся. Коля вдивлявся в його змарніле обличчя. "Боже, як він постарів за цих 3 дні", - подумав Коля дивлячись на схудлого і трохи згорбленого міністра фінансів.
- Лише обравши президентом Віктора Ющенка, ми вперше отримали унікальний шанс, - сказав Віктор Михайлович, - і ми не маємо права його втратити.
- Вітя!
- Не для того, щоб сіяти розбрат, ми прийшли разом з Віктором Ющенком, - продовжив Віктор Михайлович.
Коля став до нього на крок ближче і помахав зібраними для гербарію листочками перед його обличчям. Але скляні очі міністра фінансів ніяк на це не прореагували. Він далі продовжував дивитись кудись в далечінь крізь Колю.
- Вітя, шо вони з тобою зробили?, - запитав Коля
- Я залишаюся, щоб збирати каміння. І хай Бог зупинить тих, хто прагне його розкидати.
- Вітя!
- І нас ніхто не розлучить з народно обраним президентом!
Віктор Михайлович розвернувся, взяв лопату в руки, і продовжив пошуки каміння.
Коля ще раз подивився на нього.
- А може це й на краще, - пробурмотів він собі під ніс і пішов далі збирати гербарій.
ВСІ ПОПЕРЕДНІ ІСТОРІЇ З 1 по 60 ===>>> ТУТ
ПОЧИНАЮЧИ З 61 ===>>> ТУТ