КОЛЯ. ЧАСТИНА СТО ДРУГА
Коля сидів в спортивному костюмі на паркеті свого віце-прем‘єрського кабінету та пакував рюкзак "Єрмак". Навколо нього лежала маса паперів та різних бєздєлушек. Коля старанно оглядав кожну річ та сортував їх між рюкзаком та п‘ятьма великими поліетиленовими чорними мішками для сміття.
Навколо Колі на вже зібраних своїх рюкзаках сиділи колишні прем‘єрка Юлія Володимирівна Тимошенко, міністр економіки Сергій Анатолійович Тєрьохін, міністр юстиції Роман Михайлович Зварич, міністр фінансів Віктор Михайлович Пинзеник та президент НТКУ Тарас Степанович Стецьків.
- Коля, давай швидше, - підганяла його Юлія Володимирівна.
- Оленка, принеси мій шампунь з душової, - крикнув Коля через плече, - так Юлія Володимирівна я вже майже готовий
- Вже несу!, - почувся голос помічниці Оленки з сусідньої кімнати.
У відчинені двері зайшов міністр внутрішніх справ Юрій Віталійович Луценко. За його плечима стирчав величезний рюкзак. В руках він тримав мегафон
- Шановні колеги, - сказав він в мегафон, - вітаю вас з поверненням до нашого улюбленого буремного революційного життя.
- Та не кричи ти, - відповів Сергій Анатолійович, - в гробу я бачив твої барикади.
- Сєрьога, будеш жвандіти, залишишся без палатки, - пригрозив Юрій Віталійович, - Коля, ти ще довго?
- Та ти задрав, скільки вам всім пояснювати, в мене вранці була прес-конференція!
- Ну да, встиг випендритись, - зауважив Роман Петрович.
- Заздрість - це зло, - відповів Коля, і поклав в рюкзак ковзани.
Несподівано в кімнату зайшов міністр оборони Анатолій Степанович Гриценко, вдягнутий у маскхалат. На шиї в нього висів автомат ППШ часів Другої світової війни. В руках він тримав солдатський вєщмєшок. Анатолій Степанович привітався зі всіма кивком голови, підійшов до столу, заваленого паперами і почав викладати на нього металеві консерви
- Ось, на складі вдалось видурити 10 банок військової тушонки і 5 пар теплих шкарпеток.
- А карту Львова приніс?, - запитав Тарас Степанович.
- Так, військові, з найкращими масштабом, - відповів міністр оборони, - тобі карту Львова, а Колі - Києва.
Коля нарешті закінчив пакуватись, міцно зав‘язав рюкзак. Раптово задзвонив мобільний телефон
- Коля, шо у вас там праісходіт, - почувся в слухавці голос колишнього секретаря РНБО Петра Олексійовича Порошенка.
- Йдемо на війну проти злочинної влади, - сухо відповів Коля, - другий Майдан!
- Ти шо протів Юлькі пашол?, - не зрозумів Петро Олексійович.
- Дурак ти Пєтя, - відповів Коля, - злочинну владу уособлює інша людина.
Коля відключив зв‘язок, закинув рюкзак на плечі
- Ну шо, з Богом, - звернувся він до своїх колег.
- Чекайте, я теж з вами!, - відчайдушно вигукнула помічниця Оленка.
- Ні, тобі не можна, - відповів Коля, - це дуже важка і складна місія. В тебе ще все життя попереду.
На очах в Оленки забриніли сльози.
- Оленко, ну ти ж мужня людина, - спробував заспокоїти її Коля, - давай заспіваємо нашу улюблену, - і Коля затягнув:
Коли у путь, коли у путь
Коли у путь сурма покличе
Ти пригадай наш давній звичай
Веселу пісню заспівай
Бий барабан, бий барабан
Бий барабан лунайте сурми
Цілуй дівчину просто в губи
І келих повний наливай
ВСІ ПОПЕРЕДНІ ІСТОРІЇ З 1 по 60 ===>>> ТУТ
ПОЧИНАЮЧИ З 61 ===>>> ТУТ