"Не йди тепер..."

[napopolam]

Не йди тепер. Моє життя спливе
По втечі. Ти повернеш - сліз не сплине,
Не стане сміху, ревнощі не стиснуть,
Підземним струсом біль не зареве.

Кохана, не кохання все оце.
Друзяки втямлять, будуть пересуди -
Та вище від осудної полуди
Кохана, некохання все оце.

Нам вищий сенс був зісланий з висот
Того життя, що блимає світильник.
Він в тім, щоб жити. Я тобі вітрильник
У морі цих смертельних злих марнот.

Як ти сама, в надії чи біді,
Як рушиш у страхітній глибині?
Коли пливеш - то чом ти не в мені?
Коли пустий - я нащо на воді?

Із Геннадія Жукова
(оригінал)