Міст через вічність
Сон та реальність мають таку тонку межу. Маю багато досвіду у снах. Найскладніші з них - про смерть коханих людей. Або рекурсивні сни уві сні, з яких так важко вийти і прокинутись. Або паралітичні сни, коли не можеш ворухнутись чи закричати, відчуваючи, як душить страх. Або серійні сни, які повторюються кожної ночі (напередодні війни бачила сни про війну цілий тиждень, і помирала в них кожного разу окрім останнього). Або сни - всесвіти, де ти живеш життям абсолютно іншої особистості з дуже детальною історією, яку й після пробудження пам'ятаєш.
Але найбільш незбагненний тип сну - це сон у реальності. Перебування під владою складених патернів та інформаційних бульбашок. Усі види сну об'єднює дещо. Неповноцінність волі та розмитість твоєї особистості. Ти ніби лежиш на морських хвилях та чекаєш, куда тебе понесе вода. Інколи, чіпляючись за щось власне, суб'єктивне, ти робиш свій сон усвідомленим, контрольованим. І події в ньому ніби починають слідувати твоїм бажанням. Усвідомленість дозволяє тобі контролювати сон, спрямовувати події, впливати на світ. Неусвідомленість робить тебе залежним від подій та зовнішнього світу, позбавляє тебе волі. Ти опиняєшся під владою підсвідомості.
Свідомість, однак, - дуже коштовна штука. Це не просто процес здійснення волі щодо навколишнього світу. Це сприйняттся світу крізь призму своєї особистості, суб'єктивної, що моє власну історію, місію та характер, що має власні риси, ідентичності, відмінності, імідж. Щоб збагнути об'єктивний світ та впливати на нього, необхідно отримати власну суб'єктність, особистість з системою цінностей та ідентичностей, з вибудованими зв'язками між всіма сферами життя та діяльності - від духовного, до побутового. Ці зв'язки я називаю мостом через вічність. Якщо вони узгоджені та не суперечать один одному, ти можеш бути свідомим, досліджувати реальність та розвиватись. Якщо десь є неузгодженість або білі плями у твоїй особистості, то ти намагаєшься делегувати певну діяльність одному з патернів (заздалегідь прийнятій в суспільстві моделі поведінки). Але кожен патерн породжує в тобі певну суб-особістість. Це навіть вважається нормальним з точки зору психології. Але я в цьому не впевнена. Більше схоже на шизофренію.
Отже, делегування поведінки та думок заздалегідь сформованим патернам, без їх рефлексування, на мій погляд, має тяжкі наслідки для розуму та душі. Справжній розвиток, реалізація та пізнання світу можливі лише за умови формування у собі особистості, її прийняття, розуміння, прокачування. Саме особистість формує волю людини. А воля - свободу.
Вже позаду я залишила етап усвідомлення світу та себе за допомогою підсвідомості, яка заволоділа мною більш ніж наполовину. Але зараз час зробити те ж саме за рахуно свідомості. А для цього потрібно спрямувати увагу на особистість. Та постійно піклуватись про міцність мосту через вічність. Узгоджувати всі свої рішення не з патернами, а зі стрижнем своєї особистості.