Частково п'ятниця
...Хоча вже майже сьома вечора, все ж немає відчуття, що уже найщасливіший день для більшості людей - п'ятниця. Я вже майже змирилась з тим, що на сходах можна зустріти людей з чумоданами, які, ймовірно, звалюють додому, напахнючених-розодягнених, які, скоріш за все, ідуть гарно проводити час... І мене, яка, рахуючи сходинки до восьмого поверху (до речі, їх є 126=)), думає про те, як би то встигнути зробити усі п'ятничні справи і примусити прочитати кілька чаптерів з ЕП... Але то таке) За стільки часу звикаю...) Хоча страшенно хочу спати...
Працюю над виконанням трьох завдань мого особистого психолога для формування пофігістичного ставлення до думки оточуючих. Сьогодні вийшло трохи скреативити)) Прямо серед пари буквально розщібнулась на стільки деталей, скільки можна, одна з найважливіших деталей мого гардеробу) Найближче був лише чоловічий туалет, в який я до того соромилася навіть заглянути, а коли випадково доводилось - червоніла, наче достигла полуниця)) Зате сьогодні мені якось було все рівно, як дивилися на мене музЦінки, які виходили з кабінок)))) Думаю, Сонькін буде мною задоволений)
Щойно читала запис подруги...Вибач, якщо це трохи плагіат... Просто, блін! Чому люди, яких вважаєш близькими, так часто не помічають, що ти посміхаєшся крізь зуби, що шморгаєш геть не від нежитю і очі припухлі не від того, що багато вчишся! Можливо, тим самим вони себе заспокоюють і не хочуть бачити... Але ж... По-моєму, іноді вистачає просто погляду, щоб зрозуміти, наскільки людині хєрово... Or what...
А ще просто офігітєльно, коли приходиш додому, а на столі обііііід)) Я просто щаслива) Марічун кулінарний геній) Принаймні, за оцінкою голодного студента))))) Як мало потрібно для щастя... Хакуна матата) Боже, як же приземлено!!!))) Але як приємно...;)
Працюю над виконанням трьох завдань мого особистого психолога для формування пофігістичного ставлення до думки оточуючих. Сьогодні вийшло трохи скреативити)) Прямо серед пари буквально розщібнулась на стільки деталей, скільки можна, одна з найважливіших деталей мого гардеробу) Найближче був лише чоловічий туалет, в який я до того соромилася навіть заглянути, а коли випадково доводилось - червоніла, наче достигла полуниця)) Зате сьогодні мені якось було все рівно, як дивилися на мене музЦінки, які виходили з кабінок)))) Думаю, Сонькін буде мною задоволений)
Щойно читала запис подруги...Вибач, якщо це трохи плагіат... Просто, блін! Чому люди, яких вважаєш близькими, так часто не помічають, що ти посміхаєшся крізь зуби, що шморгаєш геть не від нежитю і очі припухлі не від того, що багато вчишся! Можливо, тим самим вони себе заспокоюють і не хочуть бачити... Але ж... По-моєму, іноді вистачає просто погляду, щоб зрозуміти, наскільки людині хєрово... Or what...
А ще просто офігітєльно, коли приходиш додому, а на столі обііііід)) Я просто щаслива) Марічун кулінарний геній) Принаймні, за оцінкою голодного студента))))) Як мало потрібно для щастя... Хакуна матата) Боже, як же приземлено!!!))) Але як приємно...;)