Намистинка у країні парадоксів
Пруся сама з себе. З того, як я шифруюся, коли штампую черговий пост, коли блукаю «лівими» сайтами або просто втикаю )) Коли втикаю, то стараюся робити якнайрозумніший вигляд… І по ходу це палівно. Принаймні, мало б бути палівно =)
В мені суцільні парадокси. Я страшенно хочу додому. Але, разом з тим, я зовсім від нього відвикла і впевнена на 99%, що як тільки приїду без хоча б мінімальних конфліктів на тему «ти не так одягаєшся, багато їси і нікуди не ходиш» не обійтися… Тому і не хочу =)
Мені на роботі довірили проект. Це так пафосно звучить. Зате є чим похизуватися =) Проект в принципі важливий, але він, як і більшість у нашій компанії, пов'язаний з ЄВРО-2012, що приносить мені не надто багато задоволення від його втілення ) Але, думаю, я це переживу і почуття власної важливості переважить нелюбов до футболу і всього, що з ним пов’язано. Але це все-таки іронія… Працювати в компанії, яка здебільшого працює на футбол і футбольних фанів, виготовляючи футбольний одяг, футбольне взуття, футбольні м’ячі, футбольні аксесуари і робить купу різних речей так чи інакше пов’язаних з футболом.
Я вчора спробувала «покачати» права і розвіяти ілюзорні уявлення однієї особи про моє монопольне право на прибирання нашої кімнати. І вийшла винною =) Не те щоб мені було впадло прибирати… Просто це принципово. Я мушу навчитися відстоювати свої принципи. Хоч коли-небудь.
Ще один парадокс - це те, що мені страшенно подобається один хлопець. Навіть сказала б, що я трохи закохана. Але я страшенно не хочу, щоб у нас що-небудь вийшло =) От таке…
В мені суцільні парадокси. Я страшенно хочу додому. Але, разом з тим, я зовсім від нього відвикла і впевнена на 99%, що як тільки приїду без хоча б мінімальних конфліктів на тему «ти не так одягаєшся, багато їси і нікуди не ходиш» не обійтися… Тому і не хочу =)
Мені на роботі довірили проект. Це так пафосно звучить. Зате є чим похизуватися =) Проект в принципі важливий, але він, як і більшість у нашій компанії, пов'язаний з ЄВРО-2012, що приносить мені не надто багато задоволення від його втілення ) Але, думаю, я це переживу і почуття власної важливості переважить нелюбов до футболу і всього, що з ним пов’язано. Але це все-таки іронія… Працювати в компанії, яка здебільшого працює на футбол і футбольних фанів, виготовляючи футбольний одяг, футбольне взуття, футбольні м’ячі, футбольні аксесуари і робить купу різних речей так чи інакше пов’язаних з футболом.
Я вчора спробувала «покачати» права і розвіяти ілюзорні уявлення однієї особи про моє монопольне право на прибирання нашої кімнати. І вийшла винною =) Не те щоб мені було впадло прибирати… Просто це принципово. Я мушу навчитися відстоювати свої принципи. Хоч коли-небудь.
Ще один парадокс - це те, що мені страшенно подобається один хлопець. Навіть сказала б, що я трохи закохана. Але я страшенно не хочу, щоб у нас що-небудь вийшло =) От таке…