Велкам ту саммер
Я нарешті дісталася додому! І до інтернету)) Останні тижні я була наче відірвана від світу, не в курсі жодних подій, зате без контакту і подібної фігні))) Оце зараз відриваюся.
Здала останню сесію і от тепер гложет мене той факт, що ще рік, і випуск буде у мене. А ще гірше те, що у 2012 мені вже стукне двадцятник!!! От... Така печаль) Але то не надовго, бо мамцик обіцяє забезпечити мені дуже зайняте літо, щоб не було часу думати про всяку там фігню.
Вчора я була в повному офізі, якщо висловлюватися культурно. Я ж оце весь цей час сиділа, схрестивши пальці, щоб, не дай Боже, мене не покликали дружкою до брата на весілля. Таки покликали) Тепер оце сиджу і боюсь. Здебільшого через повну відсутність інформації про свата)))) Нічо. Сподіваюсь, зате буде потім про що згадати)
В мене була дуже екстримальна подорож додому. Я ледве встигла на потяг! Я вибігла на платформу, коли вже тітонька із гучномовця побажала усім, крім мене, "щасливої дороги", а на сходах залишилася, дякувати Богу, лише моя провідниця, якій я щодуху замахала руками)) А! Ще ж я була з величезною непідйомною сумкою, і якби не моя добра фея, фіг би я виїхала з Києва.
Сьогодні провела день на вершечку вишні. Відчуття просто зашибєзні, панове. Але в селі таки жити важко...
Завтра буде дубль-2 моєї епопеї під назвою "Літня практика". Спожіваюсь, це буде не надто напряжно... Хоча, судячи з нового листа з вимогами до звіту, доведеться таки попотіти... От так завжди, усі коли чують, що я з Могилянки, кажуть "вау, як круто і т.д.". Ніхто навіть не уявляє, як це буває геморойно!!! От... Усьо... Іду, а то ще наговорю тут зайвого)))) Питиму чай в сімейному колі і дивитимуся "Інтерни".
Здала останню сесію і от тепер гложет мене той факт, що ще рік, і випуск буде у мене. А ще гірше те, що у 2012 мені вже стукне двадцятник!!! От... Така печаль) Але то не надовго, бо мамцик обіцяє забезпечити мені дуже зайняте літо, щоб не було часу думати про всяку там фігню.
Вчора я була в повному офізі, якщо висловлюватися культурно. Я ж оце весь цей час сиділа, схрестивши пальці, щоб, не дай Боже, мене не покликали дружкою до брата на весілля. Таки покликали) Тепер оце сиджу і боюсь. Здебільшого через повну відсутність інформації про свата)))) Нічо. Сподіваюсь, зате буде потім про що згадати)
В мене була дуже екстримальна подорож додому. Я ледве встигла на потяг! Я вибігла на платформу, коли вже тітонька із гучномовця побажала усім, крім мене, "щасливої дороги", а на сходах залишилася, дякувати Богу, лише моя провідниця, якій я щодуху замахала руками)) А! Ще ж я була з величезною непідйомною сумкою, і якби не моя добра фея, фіг би я виїхала з Києва.
Сьогодні провела день на вершечку вишні. Відчуття просто зашибєзні, панове. Але в селі таки жити важко...
Завтра буде дубль-2 моєї епопеї під назвою "Літня практика". Спожіваюсь, це буде не надто напряжно... Хоча, судячи з нового листа з вимогами до звіту, доведеться таки попотіти... От так завжди, усі коли чують, що я з Могилянки, кажуть "вау, як круто і т.д.". Ніхто навіть не уявляє, як це буває геморойно!!! От... Усьо... Іду, а то ще наговорю тут зайвого)))) Питиму чай в сімейному колі і дивитимуся "Інтерни".