Київ-ФортМісія - 13,5 годин автостопу
Якщо нам не випало їхати стопом з Трипільських Зорь у Київ, то на Форти діставатися таким я був налаштований рішуче. Може тому й погода послухалася. В Києві ночували у rudenka старшої сестри stepoviha . Вранці rudenka підкинула нас до Житомирської траси і наш тріп почався. 10:26. Час засікли. Хвилин 20 і рухаємося до селища Ставище, що поблизу Брусилова. Стаємо стопити на те саме місце, де минулого року їхав із olgica. Другий раз нас підхопив чоловік, що їхав з Сум на Вінницю. Із ним ми їхали до Житомира. Водій виявися колишнім туристом, що дуже сумує за минулими подорожами і раніше мріяв теж мандрувати автостопом (за моїми спостереженнями - це 80% водіїв, що зупиняються), а зараз тримає фірму, яка надає послуги з промислового альпінізму. На житомирській об'їзній зависли хвилин на 40-50. За цей час встигли попоїсти. Поки стопили - повз нас проїхав вантажний бусик. На мої прохання підібрати нас, водій показав, що немає можливості. Я жестом подякував та помахав йому прощання. Стопимо далі. Хвилин через 5-7 повертається той самий бус, розвертається біля нас і каже, що може підкинути нас до міста Корець. Сідаємо. У ході розмови каже, що ніколи нікого не підбирає, але цього разу вирішив змінити своїм поглядам. Він віз повний бус фруктів і пригостив нас двома нектаринками, а вже коли приїхали - із словами "Тримай, сладкоєжка" пригостив stepoviha трьома лимонами :-) Хвилин за 15 стопнули польську фуру. Дуже сподівався, що водій іде на Львів, а не звертає у Рівному на Варшаву. Водій сказав, що їде на Перемишль. Це був Джекпот! Адже ми точно не зависнемо на львівській об'їзній, та ще й доїдемо до Шегенів. У Шегинях ми були о 23 годині. Тепер перед нами лишалося 12 кілометрів жахливо вбитої дорого до Поповичів. Пройшли пішки із 1,5 кілометра і зупинили другу машину, що йшла по цій дорозі. Польський вантажний бус із водієм німцем чеченського походження на такій дорозі всім сюрам сюр. Доїхали ми із ним до Плешевичів. До фесту лишалося із кілометри 3. Думали чвалати пішки, бо зупинити щось із сфери неймовірного, бо руху там було нуль. Але не пройшли ми і 20 метрів, як повз нас проїхала машина, хоча ми її стопили. stepoviha тільки встигла вилаятися, що могли б і зупинитися, як машина зупинилася, здала назад і нас підібрали до повороту на фест. Останній кілометр ми йшли пішки і причвалали до наметового табору у 00:10.