(no subject)

[naffta]

Під Касандру Вілсон треба пити калуа з вершками і прокидатися пообіді. І взагалі, жити, як ми тоді жили: снідати кускусом або млинцями з творогом, фарбувати нігті коричневим лаком в три шари, що навіки непідсилу шведським дівчатам, а, коли вже сутеніє, виїжджати в місто, фоткати трішки чорно-білих фоточок, які потім фотошоп зробить ще ще чорно-білішими а від того депресивнішими, обідати салатом цезар, потім fika, балачки, Женя Гудзь, Південна Африка, шуточки типу "Do you store? - iStore!", тютюн для кальяну і чилійське вино, я в метро трішки вчу паблік спікінг, але взагалі це той час, коли я почала їздити на таксі... Ну  так, а потім повертатися, палити пласкі свічечки, пити калуа, вдягати чорну піжаму, засинати під ранок, прокидатися пообіді від того, що робітники луплять по оцинкованому даху молотками.
То була така пасмурна, брудна й незатишна зима, але в кімнаті було тепло і був інтернет.
Буржуйство в стосунках - це дуже навіть, я вважаю.