Про похід Чивчинськими і Гринявськими горами (продовження)
початок тут : https://nadiya-v.livejournal.com/66677.html
В планах цього дня в нас був перехід через гори Попадю і Альбин та урочище Попадинець до Гринявських гір.
Все, що ми мали пройти, було нам ще невідомим і було великою помилкою, те, що ми стартували надто пізно.
До полонини Попаді йшли весь час дорогою, місцями стрімкою і кам"янистою.
Перед полониною - межа території Нацпарку, вхід платний.
І такий пізнавальний стенд ))
Чивчин ми тепер обходили і роздивлялися з іншого боку.
Вид на Румунські гори.
Я гадаю, що це хребет Родна.
Ми були на Петросулі два роки тому, але в цілковитому тумані, то ж звідти нічого не бачили -
так щоб тепер орієнтуватися впевнено і не сперечатися між собою ... ))
Попадя і Альбин - суцільні полонини, котрі заростають, бо на них вже давно ніхто не господарює.
Того дня було дуже спекотно і йти тими полонинами, мліючи під відкритим сонцем, було важко.
Було великим щастям зупинитися у затінку дерев на обід.
Пшоняну кашу з сушеними яблуками я часто готую вдома, тепер спробувала зготувати в горах, але з пшоняними пластівцями.
Всім сподобалась, то ж страва для розширення похідного раціону затверджена ))
При дорозі нам з трави підморгували численні козарики, але ми не могли їх взяти - ми поспішали і нам ще далеко було йти.
Стрімкий і затяжний спуск до урочища Попадинець здолати було непросто і морально, і фізично.
Лише смарагдові зарасті папороті тішили око.
Серед такого пейзажу, мабуть, і живуть ведмеді ))
В пору рясних дощів берегів річки Попадинець, напевне, не стає...
Ми помітили там залишки якоїсь давньої бруківки...
Попадинець ми вбрід переходили кілька разів, а потім ще йшли через Черемош.
Води в річках в той час було максимум до колін - то ж перейти було нескладно.
Потім був стрімкий підйом.
На полонині Штефулець Малий знову проходили через КПП Нацпарку,
там в нас лише перевірили наявні квитки.
З вершини Штефульця Великого чудові краєвиди але ми вже не мали часу ними милуватися. Вечоріло, а ми ще не знали де заночуєм.
На горизонті маленькими білими цятками видно куполи РЛС Памір:
На полонині Штефулець знайшлося гарно облаштоване джерело. Поруч була зачинена хатина з напівогородженим подвір"ям.
Там би можна було розкласти намет але хто-зна чиє воно...
Ми пішли трохи далі в пошуках рівного місця.
Розклали намет просто в чорничнику - якраз встигли до настання темряви.
Були дуже втомлені, бо пройшли немало, важкою дорогою і з великими перепадами висот.
Звечора ті місця здавлися абсолютно безлюдними, але вночі дорогою неодноразово їздили машини і мотоцики, чути було чиїсь голоси.
А на світанку нас розбудив якийсь, судячи по вигляду, місцевий і дуже нетверезий чоловік - питався в нас дорогу на Пробійнівку )
Бо на його думку хтось перевернув вказівник )))
А доріг там справді багато - блукати є де )
Цього дня ми мали повернутися в Шибене.
Йшли через Бабу Лудову - така собі вершинка 1582 м з височенною табличкою ))
На полонині Озірний бачили відчинену хатинку.
Всередині там лише двоярусні лежаки і стіл, пічки нема. Але при потребі заночувати можна. До води від хатини 200 метрів.
Далі була довжелезна полонина Луковиця.
Зрубані сухі ялинки мали б засмутити, але в цьому випадку вони свідчили про те, що на полонині хтось господарює і не дає їй заростати.
І на фоні численних закинутих полонин, котрі ми бачили в цьому поході, Луковиця виглядала дуже оптимістично.
Джерело є аж біля ферми.
Там можна купити молока і різних сирів.
З полонини видно чудові краєвиди, якщо є бажання поматрасити день-два - то там було б добре )
Енергія в нас вирувала і не давала спокійно йти )) Трохи дуркували по дорозі ))
Потім був спуск в Шибене безкінечною дорогою і якби не рясна малина на узбіччях,
я б назвалу ту дорогу ще й нудною ))
І в зворотньому напрямку йти нею я б не хотіла - спускатися там легше ніж підніматися.
А піти ще раз на Чивчин ми завжди раді. Сподіваюся, ще буде нагода там побувати не раз.
12-15 серпня 2021 року.