На Кострич за крокусами.
Цьогоріч ми не планували поїздки на крокуси, хотілося використати період залишкового снігу на маршрути з дефіцитом води.
Але весна спізнилася, першотравневі вихідні співпали з Великоднем,
на другі довгі вихідні нам на бажаний маршрут бракнуло часу, та й снігу в вищих горах ще було забагато.
Так що крокуси самі покликали нас до себе...))
До останнього ми сподівалися купити квитки на поїзд і йти, як завжди, на Кукул.
Але квитки у продажу так і не з"явилися, то ж довелося їхати машиною.
А раз машиною, то вирішили нарешті побувати на весняному Костричі.
Хотілося на Кринту-Скупову але вирішили зекономити час на дорогу.
То ж нас чекав Кострич ))
Не знаю чи завжди так людно/машинно на Кривопільському перевалі у травневі вихідні але кількістю машин/автобусів ми були вражені.
На фото лише їх частинка.
Підніматися було не нудно, бо то нас обганяли групи шанувальників крокусів, то ми когось наздоганяли ))
Снігу на маршруті (жовте маркування) було ще достатньо, а чим вище тим більше.
Зате стежка була добре входженою, правда, місцями втрамбована до стану льоду. )
На хребті було так людно, як на фестивалі якомусь )
Але чим далі ми йшли по хребту тим менше людей там було, а далі вершини вже майже нікого.
Те джерело, біля котрого ми планували ночівлю, ще виявилося зовсім під снігом. То ж довелося шукати інший варіант.
Джерел на Костричі небагато, добре що наявність снігу дозволяла до них не прив"язуватися )
Але потрібно було знайти місце під намет так щоб:
1) з краєвидами,
2) близько до лісу (бо щоб топити сніг потрібні дрова,
розхід газу занадто великий тоді),
3) щоб було рівне місце без горбів/схилу,
4) щоб на тому місці не росли квіти (шкода толочити),
5) щоб там вже було місце під вогнище(шкода траву палити),
6) щоб там не було вітряно ( бо на хребті здувало, а на вечір ще й похолодало).
Перше місце , котре знайшли, відповідало всім пунктам окрім вітру і його пориви швидко нас звідти вигнали.
Одночасно з пошуками місця я фотографувала крокуси, втриматися було неможливо ) Бо то диво, а не квіти.
Нарешті ми отаборилися майже на самій межі лісу, з дотриманням всіх наших вимог))
Чай з топленого снігу мав "копчений" запах але на фоні нашої спраги, то був найкращий чай у світі.
Потім ще був борщ, варений(копчений) на топленому снігу )
Дуже добрий, до речі був борщ )) Ексклюзивний )
В променях вечірнього сонця крокуси світилися, наче ліхтарики - чарівне видовище.
Чим ближче було сонце до горизонту, тим більше закривалися квіти, готуючись до ночі.
Краєвиди були неймовірними, видимість чудовою.
Я так давно хотіла в гори з ночівлею, що мені все довкола здавалося нереальним.
Петрос і Близниці :
Менчул, Бребенескул і урочище Кізі Увлоги, відроги Чорногірського хребта Розшибеник і Кедроватий... десь там внизу село Бистрець...
Смотрич, Вухатий камінь, Піп Іван Чорногірський...
То все можна розглядати годинами... особливо коли про кожну місцину багато спогадів...
Спали ми так добре, як сплять вдома )
Без докорів сумління проспавши світанок ))
Вид з "вікна" в нас був розкішний.
Файно весною в горах - вже тепло, але ще не спекотно, нема комах, нема гадюк ))
Сніг, краса і запах мільйонів квітів.... Просто рай.
Сніданок був відповідно райсько-ресторанного рівня )
Дуже "зайшов" нам чай з лимоном. Вирішила насушити побільше лимонів на "похідний" сезон.
А морозиво яке в нас було ! Ням )
З черпака вийшов дуже класний сніжколіп ))
Сніжками набавилися досхочу - аж до мокрого одягу :)
Далі нам вже стало нудно сидіти на одному місці - вирішили повертатися ближче до спуску, але з зупинками на краєвиди і обід.
"Дорогу" на Говерлу видно здалеку ))
Ми йшли обхідними стежками і надибали чудову місцину,
котра на 100% відповідала нашим вчорашнім вимогам місця для ночівлі і плюс там були ще й підсніжники і вода !!!
Вода там, гадаю, лише сезонно.
Там і обідали.
Таюся всю дорогу може питати "чи ще довго, чи ще далеко?" і ледве йти, але на привалах відпочивати їй ніколи ))
Товщина сніжників, як на середину травня, була вражаючою. Але як приємно охолодитися на тім снігу )
Того дня було занадто сонячно, ми всі засмагли, дехто навіть припікся))
Ми так довго засиділися нагорі, що спускалися максимально швидко, бо ж нам ще повертатися у Львів.
Біля знаменитого кривопільського граба (чи то бука) тепер є лавочка для милування краєвидами і фотосесій
але ж не всім там хочеться сидіти - на дерево вилізти цікавіше )
Навіть дуже втомленій походом дитині ))
Похід всього з однією ночівлею - то надто мало, а добирання туди-назад по 4,5 години машиною - то надто втомливо
але загалом все було просто ЛЮКС.
Тепер маю сили дожити до наступних походів ))
Сезон розпочато ;)
9-10 травня 2021 року.