Менчул - Дземброня - Вухатий Камінь (2 частина).
перша частина тут : https://nadiya-v.livejournal.com/57434.html
Поки на пальнику готувувся наш обід ми трохи відпочивали.
Діти уявили себе учасниками колишніх бойових дій.
Котел під Менчулом, звідти ми прийшли :
Ми йшли в напрямку до г.Дземброні, та частина Чорногірського хребта була ще нами неходженою.
На вершині Дземброні нас чекало розчарування - виявляється туди запросто можна доїхати автомобілем дорогою з закарпатського боку !
Я навіть уявити собі такого не могла !
Якась гучна компанія біля своєї машини смажила шашлики на Чорногірському хребті, найвищому в Україні...
Через обурення нам зупинятися на тій вершині не схотілося, пішли далі до наступної безіменної вершини.
Далі повернули з червоного маршруту на жовтий. На перемичці біля руїн туристичного притулку було неймовірно людно, багато наметів. Але ми там і не планували зупинятися. Колись приглянули собі гарне місце ближче до вершини Вухатого, туди і йшли.
Поки дійшли, розклалися, принесли води, то вже і сонце сіло.
На світанку пішли на вершину подивитися на диво народження нового дня..
Світанки в горах це, напевно, один з небагатьох випадків коли ти відчуваєш себе присутнім в моменті у якому знаходишся.
Вершина ПІЧ ще була під шлейфом ранкових хмар. Наші діти ще спали в наметі.
Білозгар болотний :
Поблизу було невеличке озерце.
Нечуйвітер оранжево-червоний :
Кам"яна пташка на Вухатому камені:
За схилом було менш вітряно, то ж ми часто зупинялися на "роздивитисядовкола" і "полазитипокаменях" :)
Нижній каскад Дзембронських водоспадів :
Вниз ми не пішли через полонину Смотрич, а немаркованою стежкою навпростець. Спочатку трохи шкодували, бо там були хащі і болото але далі то була цілком нормальна стежка, краща за марковану.
Вийшли на околиці села :
Виявляється там і вказівник є :)
Було файно але мало ) Якби до Дземброні було простіше добратися, то їздила б туди щовихідних :)
16-18 серпня 2019 року.