Наше бабине літо у Ґорґанах.
Цьогорічне бабине літо було дуже вчасним, співпало зі шкільними канікулами і з часом, коли найбільше хотілося втекти в гори від дрібних і виснажливих буденних проблем.
Над маршрутом довго не думали, вирішили їхати до Старої Гути, а звідти йти на г. Високу і на г. Ігровець, там ми ще не були.
Зі Львова виїхали о 6:30, в 10 вже були в Старій Гуті. Там небайдужі люди нам повідали про недавні випадки, коли місцеві грибники псували залишені біля лісу автівки приїжджим грибникам, через конкуренцію, мабуть )) То було смішно і ми не грибники але машину в лісі залишати таки не наважилися, залишили ближче до села. Далі - пішки по маркованому синім кольором маршруту.
На горизонті видніється мета нашого походу - правіше г.Висока, лівіше -г. Ігровець:
Як і на більшості маршрутів у Ґорґанах, там багато води, річку треба переходити кілька разів:
Осінній ліс був неймовірно красивим, було тепло і сонячно.
Нам цього дня треба було пройти всього 8 км, тому не поспішали, часу мали вдосталь.
Ночівлю ми запланували на полонині Середній.
Сонце вже зайшло за гору, коли ми туди дійшли. Було холодно, дуже вітряно і зовсім безлюдно.
Намет довелося ставити між жерепом, щоб було хоч трохи затишніше.
Від полонини Середньої є стежка на однойменну гору, навіть трохи піднявшись нею можна побачити гарні краєвиди.
Внизу полонина, де ми розмістилися, а навпроти гори Висока і Ігровець, туди наш маршрут завтрашнього дня :
Через сильний вітер ми того вечора полягали спати як тільки стемніло, сподіваючись наступного дня прокинутися якомого раніше. Але вітер так гучно гудів у верхівках дерев, що заснути нам вдалося лише ближче до ранку і ми успішно проспали світанок, прокинулися пізно, коли сонце вже було високо.
Вітер стих, погода цього дня була чудовою.
Діти з собою в похід набрали дрібних іграшок, встигли набавитися, поки ми збиралися.
Цього дня у нас був маршрут до полонини Боревка (жовте маркування до г.Високої, далі червоне маркування)
Стежка на г.Високу йде серпантином, кам"яниста і місцями досить вузька.
Чим вище ми піднімалися тим більше осінньої краси бачили довкола.
До Ігровця прямо, на Високу треба звертати вліво :
На тих кам"янистих просторах було неймовірне відчуття що ми ніби на іншій планеті,
у якомусь зовсім іншому світі, де нема людей і нема нічого створеного людьми.
Чим вище піднімалися ми тим більшого розміру траплялося каміння :
Щоб не петляти маршрутом ми вирішили залишити рюкзаки на стежці і піти, точніше вилізти по каменях :), на гору Високу навпростець.
На вершині г. Високої (1803 мн.р.м.), однієї з найвищих ґорґанських гір:
Дуже нам сподобалася ця вершина, цікава і красива, хотілося там бути і бути ...
На тій дивній кам"янистій планеті ми трохи загубилися в часі, часу на Ігровець нам вже критично бракувало, вирішили піднятися але не затримуватися там надовго.
На Ігровці збереглося багато оборонних укріплень ще з часів війни сторічної давності:
Вершина Ігровця (1804м н. р. м.) практично плоска, піднятися туди з боку Високої було зовсім не складно.
Вершина Ігровця є найвищою точкою хребта з назвою Ігровище - моря каменів, овіяного містичними легендами.
За переказами назву Ігровець отримав через пастуха Кузьму, котрий випасав колись там овець і спокушав дівчат граю на флейті-флоярі :) Мачуха тих дівчат розізлилася на пастуха і позбавила його життя. Потік, що тече під горою з тих пір називається Кузьминець.
За Ігровцем видніються найвищі гостроверхі Ґорґанські вершини - Сивулі Мала і Велика:
Було дуже непросто заставити себе піти звідти :)
До полонини Боревки, де планували ночувати, дісталися ще до заходу сонця, по дорозі ще й гриби нам на вечерю знайшлися :)
Ніч знову була вітряною, на світанку нас розбудило сонце.
Осінній ранок був неймовірно гарним.
До джерела (точніше потічка) від полонини Боревки недалеко - метрів 200, є вказівник на роздоріжжі.
Нам час було поверталися назад.
Стежка від полонини Боревки (зелене маркування) дуже мальовнича, місцями йде через кам"яні осипища,
подекуди веде над стрімким схилом і досить вузька, перетинає водні перешкоди, часом перетворюється на річку.
І краєвиди-и .... дуже, дуже красивий той маршрут !
Згодом стежка перейшла в дорогу, добротну, проїзну для будь-яких машин, нею ми йшли десь зо 5 км і то було трохи нудно.
Вже перед селом на дорозі є міст, а з правого боку під мостом - водоспад !
Називається цей водоспад - Малий Кузьминецький, дуже гарне і затишне місце, поруч є новенька альтанка для відпочинку.
Вода в тім водоспаді холоднюща-а, а восени, мабуть, особливо :)
Але то не стало перешкодою бажаючим скупатися і збадьоритися ))
16-18 жовтня 2017 року