Віршик про котика

[nacuk]

Жив на світі кіт-вуркіт -
Сірий шарфик, хвіст як дріт,
Ґудзиками чорні очі,
До сметани він охочий.
Любить бігати й стрибати,
Потім трішки подрімати.
Видертися на паркан,
Набундючитись мов пан,
Оглядати всі простори, -
Вільний кіт, життя як море.
А в душі - страшний романтик,
Має шарф, а хоче бантик,
Хоче щоб його хтось чухав,
В вушко щоб тепленько дмухав,
Цілував і обіймав,
І любив, і пригортав,
Мріє про затишну хату,
У якій діток багато…
Чув котисько, що далеко
Принесли птахи-лелеки
Мамі й татові Марію,
Донечку - маленьку мрію.
Не чекаючи нагоди
Рушив кіт у непогоду
Розшукати де той дім,
Що Марійка живе в нім.
Йшов він безліч довгих днів,
Плив по тисячі морів,
Бачив різне-різне в світі,
Чудеса - їх не злічити!
За цей час терпів негоди,
Різні прикрощі погоди,
Шарфик трохи полиняв
І дірок поназбирав,
Вуса втратив на дуелі
В сутичці з карабінером.
Але красенем лишився,
Духом тільки укріпився!
І нарешті восени
Він дістався до мети !
Ось вона жадана мрія!
Ось ця крихітка-Марія
Спить у маминому слінгу
І пускає з рота слинку.
«Буду я тепер тут жити,
Всіх у домі цім любити,
Буду їх охороняти,
Від негод всіх захищати,
Так постановив вуркіт -
Модний клітинковий кіт!»

фото котика


(С)