Не сумуєте? Зачекайте трішки і ви не знатимете, куди від мене подітись. ;) В мене вже є нові роботи, навіть не одна і не дві навіть не три й не чотири. Але сьогодні я покажу мамину роботу, котру частково вважаю й своєю: пряжу обирала я, купляла та дарувала мамі я; модель знайшла я в японській Кейто Дамі; разом з мамою розбирала схеми... Коротше кажучи, максимально долучилась, а все найприємніше - безпосередньо плетіння - дісталось мамі. ;)
Візерунок дуже складний (як взагалі то більшість узорів в японських журналах), треба постійно в схему заглядати і рахувати-рахувати-рахувати.
Після прання кофта витягнулась трохи більше запланованого. ((( Тож тепер мама морально налаштовується до укорочування рукавів. Як не налаштується, доведеться їй на старості років трішки підрости. ;)