Осінь. Скоро зима. Утеплюємось.
Або допис про те, як можна з користю утилізувати запаси старої пряжі.
Цей витвір мистецтва (гм-гм) моя мама називає лапсердаком. Для мене ж це, скоріше, плед з рукавами та кишеньками. ;-) Вже не перший рік він мене рятує, коли на вулиці (а відповідно й у квартирі) холодно, а про опалювальний сезон можна лише мріяти.
Посуд в ньому мити, звичайно, не зручно, але пити чай-каву, читати книжки, дивитись фільми саме те, шо треба.
А в'язала я цей лапсердак після того, як ми з момою вирішили, що в нас занадто багато накопичилось пряжі ще з савєцкіх часів, пряжі, про котру можна сказати "гидко їсти, жалко викинути".
Але спочатку мама зв'язала плед. Собі.
Пряжі чомусь менше не стало. Тоді народився ще один плед. Мені.
Та шо ж таке! Знову купа пряжі!
І тут за справу взялась я бо зрозуміла, що мама одна не справляється.
І от вам моднявий лапсердак.
В'яжіть і ви з користю. )))