Як я стала справжньою жінкою

Dec 27, 2012 15:05

Колись давно коли я була молода та гарна... хоча ні, не так давно то було, років 5 тому... я була абсолютно щасливою людиною. Мала один срібний ланцюжок, дві пари срібних кульчиків (одні повсякденні і одні святкові, ну як святкові, просто трішки більшого розміру та більшенький камінець цирконію мали), і два персня, також срібні і також один простенький повсякденний, а інший святковий за тим же принципом, що й святкові сережки). І мені цього вистачало на всі життєві випадки. Оце було щастя! ))))
А потім все в житті якось так змінилось, повернулось, я познайомилась з різними майстринями, котрі виготовляли прикраси власноруч, і тут я пропала. Тепер в мене тих прикрас все більше й більше, але зупинитись не можу. Весь час знаходжусь в пошуку чогось новенького "свого".
Цієї осені зрозуміла, що мені не вистачає невеликих, не кричущих, а елегантних універсальних сережок коричневого кольору. А оскільки я люблю все комплектами, то до сережок бажано ще й кулончик якийсь. І, не повірите ;-), знайшла. А заразом знайшла ще один комплект, взагалі універсальніше не буває: сіро-бежевого кольору, чи якщо завгодно, кольору айворі. Ось вони, мої лАпочки. )))) Такі маленькі, легенькі, тендітні. Створила їх на всі руки майстер m-smaragd, в котрої я, до речі, колись замовляла сірі артишоки.




А на додачу до сережок отримала ще й дві листівки з українською вишивкою, роботи все тієї ж m-smaragd.


В мене є верхня права та нижня ліва. )))
Ну, на деякий коротенький період свій прикрасовий голод я втамувала.

А якщо ви хочете потішити себе чи рідних-знайомих на свята чимось подібним, то ще можна встигнути затоваритись на розпродажі: прикрас чи просто намистин.

а поговорить? (с), украшения/прикраси, друзья/друзі

Previous post Next post
Up